Question

СРОЧНО Спільне в відміне у політиці Російської та Австрійського уряду над українцями 19ст. треба ніби табличку ​

Answer 1

Внаслідок  змін зникли держави, які традиційно помітно впливали на розвиток подій в Україні у пізнє середньовіччя і ранньомодерну добу. У новітній час українські землі виступили у новій політичній конфігурації: після першого розподілу Польщі (1772) до складу Австрійської імперії були включені Галичина, частина Волині і Поділля; у 1774 р., після чергової війни з Туреччиною, Росія приєднала до себе Крим і північночорноморські степи; у 1775 р. до Австрії була приєднана Буковина, яка була частиною Османської імперії; після другого поділу Польщі (1793) до Російської імперії перейшла Правобережна Україна (Київщина, Волинь, Поділля), після третього поділу (1795) – Берестейщина.

Answer 2

На жаль, я не можу створювати графічні зображення або таблички, але я можу надати вам текстовий опис спільних рис у політиці Російської та Австрійського урядів щодо відношення до українців у 19 столітті:

1. Централізований контроль: Як Росія, так і Австрійська імперія прагнули зберігати централізований контроль над різнорідними етнічними групами, включаючи українців. Обидві імперії намагалися придушити будь-яку форму національного або культурного вираження, що могло загрожувати їхній владі.

2. Лінгвістична політика: Як у Російській, так і у Австрійській імперіях, українська мова була пригнічувана на користь російської та німецької мов відповідно. Імперії намагалися сприяти розповсюдженню власних державних мов для зміцнення свого впливу.

3. Економічна експлуатація: Українці стали об'єктом економічної експлуатації як у Російській, так і в Австрійській імперіях. Земельні власники, які були переважно з імперських еліт, використовували українських селян як працюючу силу, що часто призводило до обмежень у сфері економічних можливостей для українського населення.

4. Політичне обмеження: В обох імперіях українці зіштовхувалися з обмеженнями на політичну діяльність. Уряди не сприяли українським політичним організаціям чи діячам, а намагалися підтримувати статус-кво, яке забезпечувало владу центральних структур.

5. Культурна асиміляція: Як у Росії, так і в Австрійській імперії, українська культура та ідентичність стикалися з асиміляційним тиском. Державні структури спрямовували зусилля на сприяння російській та німецькій культурі, що призводило до зменшення важливості української спадщини.

6. Соціальна нерівність: У обох імперіях українське населення зазвичай опинялося в менш сприятливому становищі з погляду соціальної нерівності. Економічні та політичні переваги належали переважно представникам домінуючих етнічних груп.

Ці спільні риси в політиці Російської та Австрійської імперій відносно українців у 19 столітті демонструють загальний підхід обох імперій до управління та контролю над різнорідними етнічними групами у своїх територіях.