Question

Особливості розвитку великої Британії і Франції у 50-60 роках​

Answer 1

У 50-60-х pp. XIX ст. Англія дотримувалася принципів зовнішньої політики, що були напрацьовані ще в попередньому столітті. її головною метою було збереження і примноження економічної та політичної могутності держави.

Провідником англійського зовнішньополітичного курсу став Генрі Пальмерстон (1784-1865). Він одержав освіту в університетах Единбурга і Кембриджа та понад півстоліття знаходився серед най впливовіших лідерів Англії. Г. Пальмерстон поєднував у собі риси аристократа і державного діяча, прихильника лібералізму всередині країни й жорстоких методів у зовнішній політиці. Він зумів накинути англійському суспільству думку про вищість Англії, про її особливу роль у міжнародних відносинах. "Британський підданий у будь-якій країні може бути впевненим, що пильне око і сильна рука Англії захистять його від несправедливості та образи", - підкреслював Г. Пальмерстон. Найсильнішим аргументом британського уряду в суперечках була військова могутність, насамперед флот.

Після закінчення війни небезпечним противником Англії стала Франція. Заради зміцнення власних позицій Англія виявила зацікавленість в об'єднаній Італії, яка могла створити противагу Франції. На словах підтримуючи Польщу в її боротьбі проти російського царизму і Данію, до якої вторглася Пруссія, уряд Пальмерстона не бажав ризикувати життям жодного англійського солдата.

Увагу Англії привертала громадянська війна у Сполучених Штатах Америки. Великі підприємці, земельна аристократія підтримували Південь. Пальмерстон уважав, що там має постати окрема держава. Але багато хто в Англії розумів, що війна між Північчю і Півднем у США є битвою між демократією та системою рабства. Перемога Півночі показала неспроможність Англії проводити всеосяжну політику, бути "володаркою світу".

Answer 2

У 1950-60-х роках Велика Британія і Франція досвіджували певні події і зміни у своєму розвитку. Ось деякі з основних особливостей розвитку цих двох країн протягом цього періоду:

Велика Британія:

1. Деколонізація: Велика Британія відступала від своєї колоніальної імперії, і багато її колоній стали незалежними державами. Зокрема, Індія та багато африканських країн стали незалежними.

2. Економічне відновлення: Після завершення Другої світової війни Велика Британія відновлювала свою економіку та інфраструктуру. Значний ріст відбувся в галузі важкої промисловості та послуг.

3. Культурний вплив: Велика Британія продовжувала впливати на світову культуру. Музика, кіно, мода та інші аспекти британської культури здобули популярність на міжнародному рівні.

Франція:

1. Деколонізація: Подібно до Великої Британії, Франція також втратила більшу частину своєї колоніальної імперії. Зокрема, вона вивела свої війська з Алжиру, завершивши таким чином довгий конфлікт.

2. Культурний розквіт: 50-60-і роки вважаються "золотим віком" французької культури. Поширення французької мови, літератури, кіно, моди та мистецтва відзначалося на світовій арені.

3. Європейська інтеграція: Франція брала активну участь у розвитку Європейського економічного співтовариства (передвісник Європейського союзу), спрямованого на економічну інтеграцію країн Європи.

4. Політичні зміни: Франція переживала політичні перетрубації, включаючи кризу у Алжирі, яка призвела до валки президента Чарльза де Голля та завершення війни у 1962 році.

І Велика Британія, і Франція відігравали важливу роль у глобальних подіях цього періоду, і їхні дії впливали на подальший розвиток світової ситуації.