Question

2. Схарактеризуйте зміни політичного устроюРусі-України в IX - першій половині XI ст.​

Answer 1

Ответ:

Київська держава спершу не була чітко централізованою. За формою правління вона вважалася ранньофеодальною монархією. Протягом IX—XIII ст. влада зазнала складної трансформації. На цьому етапі виникла дружинна форма державності. її особливість полягала в тому, що дружина в руках князя була засобом примусу й управління, збору данини, захисту інтересів країни від ворогів, підкорення нових земель. Найсильніші загони дружинників були зосереджені в ядрі Давньоруської держави — Середньому Подніпров’ї. Стосунки між князем і дружиною були неоднозначними: дружині не можна було наказувати, її потрібно переконувати. У “Повісті минулих літ” Ігор постає залежним від дружини князем. У часи його правління влада князя ще не була достатньо сильною. Тому Ігор був змушений слухатися дружини не тільки щодо укладення миру з Візантією, а й під її тиском вдатися до згубного походу за древлянською даниною. Але вже його наступниця — княгиня Ольга — у державних справах була більш незалежною від дружинників.

Правителі Русі другої половини X ст. — Святослав і Володимир — діють як справжні дружинні князі. Дружина у всьому їх слухається. Історики вважають, що в епоху Володимира дружинна форма державності почала відходити в минуле. Дружина виконує лише військові функції, і вже не є фактором політичного життя, апаратом управління й судочинства. Відбувається процес її розшаровування, з’являється прошарок бояр, які стають правлячою суспільною групою.

У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія. Носієм монаршої влади був великий київський князь. У його компетенції перебували: охорона кордонів, керівництво військовими походами, збір данини, судочинство щодо васалів, дружинників, вищих посадових осіб, військово-дипломатична діяльність, будівництво шляхів, охорона торговельних шляхів, придушення заколотів, поширення християнства, забезпечення духовенства, скликання княжих з’їздів, призначення на вищі посади, видання уставів, уставних грамот та інших законодавчих актів. У військовій сфері великий князь спирався на тисяцьких, соцьких, десяцьких, які, крім командування гарнізонами, виконували ще й адміністративні функції. У цивільній сфері княжу владу на місцях здійснювали посадники, волостелі, тіуни, мечники, сотники, вірники, ключники, діцькі, отроки, ябедники, які, крім адміністративного управління, виконували ще й окремі військові функції. Великого князя оточували «думці» — члени княжої ради з числа княжих мужів (великих бояр).

У період феодальної роздрібненості відбулася ще одна зміна форми державного устрою: одноосібна монархія поступилася місцем федеративній монархії. Долю Русі вирішував тоді не великий князь, а група найвпливовіших місцевих князів. Загальнодержавні рішення ухвалювали на князівських зібраннях («снемах»). Систему влади складали князь, боярська рада та народне віче.

Боярська рада (дума) — в часи Київської держави — вища рада при князеві, що складалася з представників земського боярства (старців градських – потомків місцевої родоплемінної знаті), княжої дружини (княжих мужів, думців), а згодом також духовенства (митрополита, єпископів). У компетенції боярської ради був розгляд і обговорення питань законодавства, внутрішньої та зовнішньої політики, державного устрою, релігії. Рішення її мали дорадчий характер.

Боярська рада не мала постійного складу, засідання її скликалися князем у необхідних випадках. Особливо зросла роль боярської ради в період феодальної роздробленості. Вона стала свого роду феодальною курією (радою феодалів) сеньйора – великого чи удільного князя з його васалами, що користувалися певною політичною самостійністю.

Answer 2

Протягом IX - першої половини XI століття на території Русі-України відбулися важливі політичні зміни, які сформували основи подальшого розвитку української державності та політичної системи:

1. Київська Русь як держава: У цей період існувало Київське князівство, центром якого було місто Київ. Державність Київської Русі посилювалася, формувалася система управління та права, встановлювалися зв'язки з іншими східнослов'янськими та сусідніми народами.

2. Князівський устрій: Київська Русь була розділена на князівства, кожне з яких було управляне князем. Влада була досить централізованою, але також існували великі можновладні клани та династії, які змагалися за владу.

3. Християнізація: У 988 році Володимир Великий прийняв християнство, що вплинуло на політичний устрій країни. Християнська релігія об'єднала суспільство та встановила нові норми для правління.

4. Міжнаціонарні відносини: Київська Русь підтримувала дипломатичні та торговельні стосунки з іншими державами, такими як Візантія, Хазарська Хаганат та інші східні країни.

5. Внутрішні конфлікти: Політичний устрій Русі-України супроводжувався конфліктами між князями, які боролися за владу та території. Ці конфлікти часто призводили до роздробленості держави.

6. Зовнішні загрози: У цей період Русь-Україна стикнулася з великими загрозами з боку степових народів, таких як початкові хазари та пізніше печеніги, які нападали на її території та ставили під загрозу її безпеку.

Цей період в історії Русі-України був важливим для формування державності, правової системи та політичних відносин. Він створив основи для подальших змін та розвитку на території сучасної України.