Question

Охарактеризуйте адміністративно територіальний устрій Українських земель Російської та Аустро Угорської імперій

Answer 1

Ответ:

Адміністративно-територіальна структура, створена австрійською владою на теренах Галичини — Королівство Галичини і Лодомерії, — поділялась на дванадцять округів (дистриктів): Золочівський, Тернопільський, Чортківський, Жовківський, Львівський, Бережанський, Коломийський, Станіславський, Стрийський, Самбірський, Сяноцький і Перемишльський. Адміністративно-політичним центром був Львів. До 1849 р. окремим округом до цього «королівства» входила Буковина (також без етнічного поділу, хоча тоді вже Північна Буковина вирізнялася переважаючим українським населенням, а в Південній Буковині більшість населення становили румуни), надалі вона стала окремою провінцією. Адміністративно-політичним центром Буковини було місто Чернівці.

У місцевому сеймі (законодавчому органі краю) надійно заправляла польська шляхта, хоча й вона не була вирішальною силою місцевого управління. Повнота всієї адміністративно-політичної влади зосереджувалася в руках губернатора, якого призначав сам австрійський імператор. Імператорський уряд призначав і склад членів магістратів, які керували соціально-економічним життям міст. У селах адміністративна і поліцейсько-судова влада цілком належала великим землевласникам та їхнім управителям (посесорам) і наглядачам (мандаторам).

Закарпаття залишалося у складі королівства Угорщина, було частиною Австрійської імперії, і підпорядковувалося Пожонському (Братиславському) намісницькому управлінню. Закарпатські землі поділялись на чотири адміністративно-політичні регіони (жупи): Ужанський, Берегівський, Угочанський, Мармароський.

Призначені королем адміністратори (як правило, з великих землевласників) прозивалися жупана ми. Через підпорядковані їм управління жупани здійснювали адміністративну, фінансову, судову і навіть військову владу.

Вища австро-угорська влада розглядала українські землі як колоніальний сировинний придаток до промислово розвинутих центральних та західних провінцій імперії. Феодально залежні українські селяни, які становили абсолютну більшість населення Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття, були найзнедоленішими в Австрійській імперії. Середня тривалість життя не перевищувала 30—40 років, а рівень народжуваності протягом десятиріч поступався рівню смертності.

Answer 2

У період існування Російської та Австро-Угорської імперій територія сучасної України була розподілена між цими двома імперіями, кожна з яких мала свою систему адміністративно-територіального устрою.

Російська імперія:

1. Губернії: Територіальна організація Російської імперії базувалася на губернській системі. Губернія була адміністративною одиницею, яка включала кілька повітів (у російському відомстві - уїздів). Кожна губернія мала свого губернатора, який був представником центральної влади та відповідав за адміністрування та управління територією.

2. Уїзди (повіти): Уїзди були другим рівнем адміністративного поділу. Вони мали свого управителя (префекта чи голову управи), який надавав звіт губернатору.

3. Волости: На рівні губерній та уїздів існували волости - адміністративно-територіальні одиниці, об'єднані населенням.

Австро-Угорська імперія:

1. Країни: Територіальний устрій Австро-Угорської імперії базувався на концепції країн. Кожна країна (наприклад, Галичина, Буковина) мала певну ступінь автономії та самоуправління. Керівництво країною здійснювалося через особливі установи та парламенти.

2. Комітати: Внутрішні адміністративні одиниці країн були поділені на комітати, що відповідають українським повітам. Кожен комітат мав свого голову та розширені повноваження у питаннях місцевого управління.

3. Громади: Найменшою адміністративною одиницею були громади або общини, що були відповідальні за організацію місцевого самоврядування та управління.

Важливо відзначити, що адміністративний устрій Українських земель в межах Російської та Австро-Угорської імперій відрізнявся за характером та ступенем централізації, а також ступенем автономії населених пунктів.