Question

Розповідь від першого лиця в давній Греції з ранку до вечора Поможіть будь ласка!!

Answer 1

Ответ:.,,,,,,,,

Объяснение:

,,,,,,,,,,,

Answer 2

З ранку до вечора в давній Греції — це завжди особливий день. Сонце виходить з-за горизонту, і перше, що я бачу, це його спалахи, коли вони освітлюють мій спальний будинок. Мої руки миттєво встають з ліжка, і я витираю зі сну свої очі, готуючись до нового дня.

Розпочинається день з ранкової молитви перед статуею Аполлона, бога мистецтва та світла. Я прошу його надати мені інспірацію та захист під час цього дня. Потім снідаю: оливки, хліб, фета та мед. Це заряджає мене енергією на решту дня.

Після сніданку я вирушаю на ринок. Тут ви можете знайти все: від свіжих фруктів та овочів до керамічних глечиків і ремісничих виробів. Позаду ринку стоїть храм Афіни, богині мудрості. Я завжди зупиняюся, щоб помолитися перед її алтарем, просити її провести мене в цьому дні розумно.

Зазвичай я маю роботу як ремісник, виготовляючи глиняні посуди. Мої руки вміло відтворюють форму, а мої очі вибирають найкращі кольори для глазурі. Це робота, яка вимагає багато терпіння та мистецтва.

Обід, зазвичай, відбувається під відкритим небом, в тіні виноградних лоз. Я їм салат з оливками і каперсами, а також свіжий хліб з оливковою олією.

Після обіду я можу відвідати гімназію, де ми обговорюємо філософію та політику. Це завжди залишає мене думати та аналізувати свої думки.

Заходячи на вечір, я повертаюся до храму Афіни, щоб подякувати богині за проведений день. Потім сідаю на площі перед храмом, де відбувається спектакль відомого драматурга. Його творчість завжди залишає мене зачарованим.

Вечеря — це час, коли я об'єднуюся з родиною та друзями. Ми смакуємо страви разом, обговорюємо день і відпочиваємо. На засіданні вечора я розповідаю своїм дітям про давні міфи та легенди Греції, передаючи наше спадкування.

Після цього я повертаюся додому і лягаю спати. День від ранку до вечора в давній Греції завжди був наповненим мистецтвом, мудрістю та спільнотою. Це був час, коли боги були частиною нашого життя, і ми прагнули робити їх гідними.