Question

Чому час правління прем’єр-міністра Джованні Джолітті називають“Ліберальною ерою”​

Answer 1

У політиці Джолітті знайшло характерний вираз посилення лібералізму в його соціально орієнтованому, демократичному різновиді, що проявилося до початку XX ст. в ряді країн.

Джолітті був противником таких дій, які штовхають на ворожі державі позиції «класи, складові величезна більшість населення». Він виступив за визнання законного характеру діяльності профспілок і свободи страйків, проголосивши принцип невтручання держави в трудові конфлікти між робітниками і підприємцями. Останнє означало, що проти страйкарів, що висувають економічні вимоги, не повинна використовуватися збройна сила держави (поліція, військові частини). Більш високий рівень зарплати, доводив Джолитти, посилаючись на досвід передових індустріальних країн, не суперечить, а цілком відповідає інтересам промислового прогресу.

Answer 2

Час правління Джованні Джолітті (1901-2000) який прослужив прем'єр-міністром Італії п'ять разів у різні періоди історії Італії (1945, 1948-1953, 1954-1957, 1963-1968, 1974-1976), іноді називають "Ліберальною ерою" через деякі основні характеристики його керівництва та реформи, які він впровадив:

1. Лібералізація економіки: Під час правління Джолітті були проведені реформи, спрямовані на лібералізацію і реформування італійської економіки. Він сприяв створенню інвестиційних структур та зміни фінансових законів, що сприяли стабільності та розвитку країни.

2. Реформа освіти: Джолітті також провів реформи в системі освіти, зокрема вищої освіти, що сприяло підвищенню якості та доступності освіти в Італії.

3. Соціальні реформи: Прем'єр-міністр Джолітті також сприяв впровадженню різних соціальних реформ, спрямованих на поліпшення умов життя громадян та соціальну підтримку населення.

4. Зовнішня політика: Джолітті активно працював над зміцненням позиції Італії в міжнародній арені і підтримував близькі відносини з іншими заходними країнами.

5. Збереження демократії: Важливим аспектом правління Джолітті було забезпечення стабільності та збереження демократичних інститутів в Італії, особливо після Другої світової війни.

Ці реформи і політика в цілому сприяли розвитку Італії після війни і стали символом "Ліберальної ери", яка призвела до соціального та економічного покращення країни.