Question

Яке значення книго друкування для розвидку європейської культури​

Answer 1

Ответ:

Книгодрукування виникло не відразу, його винахідники використовували вже існуючі технології. Дві основи книгодрукування – набір і друкарський процес – були відомі з давніх часів. Але щоб зробити революцію в світі комунікацій, необхідна була оптимальна технологія. І творцем цієї технології став німецький винахідник Йоганн Гуттенберг. Не дивлячись на всю простоту, що здається, ця геніальна ідея привела до великих результатів.

Заслуга Гутенберга полягала в тому, що він здогадався відливати окремі букви, із яких почав складати слова. Придумав, як їх фіксувати, щоб вони не розпадалися, винайшов прес для друку, спеціальну фарбу і багато іншого. Саме він зумів знайти якнайкращі технічні форми втілення ідей, які частково висловлювалися до нього. Таким чином, Гутенберг узагальнив і систематизував винаходи, що існували до нього. Втіливши на практиці ідею друкування книг, він явив світу перші, причому відразу ж досконалі зразки видань.

 Своєрідним поштовхом до розповсюдження книгодрукування в Європі стало зруйнування Майнца і вигнання його жителів у 1462 р. Адольфом фон Нассау. Багато хто з підмайстрів та учнів Гутенберга розбрівся різними містами Європи, засновуючи там друкарні і навчаючи майстерності книговидання нові покоління першодрукарів. Винахід Гутенберга дуже швидко набув широкого розповсюдження: Італія – 1464 р.; Німеччина – 1450 р.; Франція –1470 p.; Голландія – 1473 p.; Угорщина – 1473 p.; Іспанія – 1474 p.; Англія – 1480 p.; Данія – 1482 p.; Португалія – 1484 p.; Австрія – 1492 р. Щодо слов’янських народів, то найшвидше друкарство запроваджувалося в тих країнах, які найбільше стикалися з Європою і, зокрема, Німеччиною: чехи – 1478 р., українці – 1491 p., серби-чорногорці – 1493 p., поляки – кін. XV ст., білоруси – 1517 p., росіяни –1564 p., болгари – 1641 р.

  Сучасники Гутенберга не могли передбачати, що винахід книгодрукування складе собою еру, із якою почнеться нова історія.

Наслідки винаходу книгодрукування незліченні. Рукописні книги змінилися друкарськими. Ціни на книги негайно ж знизилися на 4/5 проти колишньої їх ринкової вартості. Перші друкарі, що трудилися біля друкарських верстатів, були піонерами цивілізації – всі вони придбали право на вічну вдячність за послуги, надані ними освіті людства. Дешеві книги, віддруковані, як тоді висловлювалися, manu stannea (олов’яною рукою), породили масу читачів. Із винаходом книгодрукування автор міг поширювати свої ідеї і говорити з освіченим класом абсолютно вільно, не обмежуючись часом і місцем. Друкарська книга рятує автора від забуття, тому що вона друкується у декількох сотнях і тисячах примірників.

Объяснение:

вибери з цього основне

Объяснение:

Answer 2

Книго друкування має велике значення для розвитку європейської культури, і це значення важко переоцінити. Давайте розглянемо деякі з основних аспектів цього впливу:

1. Поширення інформації: Друк дозволив масово розповсюджувати інформацію та знання серед широкої громадськості. Це розширило доступ до книг та інших видань, що включали в себе літературу, науку, філософію, релігію та інші сфери знань.

2. Розвиток науки і освіти: Друк сприяв поширенню наукових праць, що в свою чергу сприяло розвитку науки та освіти. Зростання доступу до книг і журналів сприяло виникненню і поширенню ідей та інновацій.

3. Реформація та релігійні рухи: Друк відіграв важливу роль у поширенні ідей Реформації і інших релігійних рухів. Переклад Біблії на різні мови та її поширення допомогли змінити релігійний ландшафт Європи.

4. Література і мистецтво: Виникнення книго друкування сприяло розвитку літератури і мистецтва. Автори стали залежити менше від розпорядників та меценатів і могли більше спілкуватися з читачами.

5. Формування національної ідентичності: Друк допоміг формувати національну ідентичність, розповсюджуючи літературні твори на мовах різних європейських народів і сприяючи створенню національних літератур і культур.

Загалом, книго друкування відіграло критичну роль у розвитку європейської культури, допомагаючи поширити знання, сприяти інтелектуальному обміну та формуванню ідентичності різних європейських націй.