Question

суть литовської політики в руських землях ДУЖЕ ТЕРМІНОВО!!! Дам 60 балів

Answer 1

Ответ:

Саме в XIV ст. на міжнародну арену виходять нові, достатньо сильні держави – Литва, Польща, Росія, Кримське ханство, які в майбутньому будуть впливати на державність і територіальну цілісність України. Ці держави будуть вести боротьбу за дуже важливі в економічному та геополітичному плані українські землі.

У ХІІІ ст. на півночі від руських земель утворилася нова держава – Велике князівство Литовське, яке не тільки об’єднало всі литовські племена, але й почало наступати на білоруські та українські землі. Засновником литовської держави був князь Міндовг (1230 – 1263). Князь Гедимін (1316 – 1341)першим приєднав частину білоруських і українських земель і почав називати себе королем литовським і руським. Для зміцнення своєї держави Гедимін зав’язав родинні відносини з руськими (українськими й білоруськими князями), сприяв поширенню руської культури в Литві. За князювання Ольгерда (1345 – 1377) Литва поширила свої володіння на північні й центральні українські землі. Це було здійснено майже без насильства, тому що місцеві князі були ослаблені внутрішньою роздробленістю й постійною боротьбою з монголо-татарами. Ольгерд приєднав спочатку Чернігово-Сіверську землю, а в 1362 р. – Київ і Київщину, а також Переяславщину. Ольгерд посадив у Києві свого сина Володимира Ольгердовича, який іменував себе «З божої ласки князь київський».

Таким чином, у результаті «тихої експансії» («мирного приєднання») 90% усіх земель ВКЛ складали тоді східнослов’янські землі, які перебували на вищому економічному та культурному рівні, ніж Литва. Причинами такого швидкого підпорядкування руських князівств було: їх ослаблення в результаті монгольського нашестя; прагнення руських князів заручитись підтримкою ВКЛ у боротьбі з монголами; ослаблення Золотої Орди.

Політика ВКЛ на першому етапі характеризувалася принципом «старини не рушимо, новизни не вводимо» і тому ВКЛ: перейняло у руських земель систему адміністративного устрою, судочинство, військову організацію, руську мову як державну, прийняло християнство за православним обрядом; на другому етапі: з 90-х років XIV ст. повело політику, спрямовану на ліквідацію автономного устрою українських земель удільних князівств.

Answer 2

Литовська політика в руських землях (в Україні та Білорусі) в середньовіччі і ранньому новому часі (починаючи з XIV століття) була важливою складовою історії регіону і має численні аспекти. Литва, разом з Польщею, створила Річ Посполиту - федерацію держав, яка включала обидві держави, та надавала руським землям особливий статус.

Головними аспектами литовської політики в руських землях були:

1. Утримання культурного та релігійного різноманіття: Литва та Польща були відкритими до різних релігій і культурних впливів. Це дозволяло руським землям зберігти їхню православну віру і культуру.

2. Спроби утвердити польську культуру і католицтво: З часом польська шляхта намагалася змусити руське населення приймати католицтво та польську культуру. Це викликало конфлікти і опір населення.

3. Локальна самоврядування: Руські землі мали обмежену автономію, і місцеві установи, такі як сейми, зберігали певні права для регулювання своїх справ.

4. Стратегія об'єднання: Литва намагалася об'єднати руські та польські землі в єдину силу, щоб зміцнити свою позицію в регіоні.

5. Спроби зберегти політичний та військовий вплив в регіоні: Литва проводила політику, спрямовану на підтримку свого впливу в руських землях через дипломатичні угоди та військові походи.

Литовська політика в руських землях була динамічною і змінювалася з часом в залежності від політичних та соціальних факторів. Ця політика визначала хід історії регіону і мала важливий вплив на культурний, релігійний та політичний розвиток українських та білоруських земель в цей період.