Question

В чому полягав крах політики «самоїзоляції» Японії.? Якіреформи проводились в цій країні?​

Answer 1

Ответ:

Сакоку (яп. 鎖国, さこく, «країна в ланцюгах»[1]) — стан і політичний курс самоізоляції Японії від контактів з зовнішнім світом. Проводилась сьоґунатом Токуґава у 17 — першій половині 19 століття з метою забезпечення міцності влади сьоґунату, ліквідації іноземних впливів, насамперед християнства, та монополізації міжнародних торгівлі, кореспонденції і відносин самурайським урядом.

У європейській історіографії також відома під адаптованою назвою «Ізоляція Японії».

Накази сьоґунату, метою яких було утвердження сакоку називають «ізоляціоністськими»[2].

Answer 2

Політика "самоізоляції" Японії, відома як "сакоку" (鎖国) була проведена в період з 1633 по 1853 роки. Ця політика полягала в тому, що японська держава Токугава відокремила Японію від інших країн світу і обмежила іноземну торгівлю та контакти з іноземцями. В той час Японія знаходилася під контролем самураїв і шогунату, і ця політика мала на меті зміцнити внутрішню стабільність та запобігти іноземному впливу.

Проте ця політика "самоізоляції" мала свої негативні наслідки. Вона призвела до відсутності інновацій, відсталості технологій, та збільшення економічного нерівня. Країни Європи та Сполучених Штатів продовжували розвиватися, тоді як Японія залишалася відстаючою.

Ця ситуація призвела до того, що в 1853 році американський комодор Меттью Керрі прибув до Японії з місією відкрити японські порти для іноземної торгівлі. Це призвело до відкриття Японії для світу і завершило політику "самоізоляції".

Після цього Японія почала активний процес індустріалізації та модернізації під впливом західних країн. Були проведені різноманітні реформи, включаючи:

1. Меїська реставрація (1868): Ця подія відновила владу імператора та припинила правління шогунату. Це відкрило шлях модернізації і трансформації Японії.

2. Реформи Меї (1868-1912): Під час імператора Меї були впроваджені різноманітні реформи, включаючи анексію феодальних володінь, введення модернізованої армії та бюрократичних структур, індустріалізацію та імпорт західних технологій.

3. Реформи Таіссо (1890-1945): Реформи, проведені під час імператора Таіссо (або Хірохіто), включали новий Конституційний акт (Конституція 1889 року), створення парламенту (Дієта), індустріалізацію, іноземну торгівлю та інші зміни, що робили Японію більш сучасною країною.

Ці реформи вели до того, що Японія стала однією з провідних індустріальних та політичних сил світу в 20 столітті і розвинулася до сучасної силової економіки і суспільства.