Question

Назвіть основні причини аграрної реформи 1906 року​

Answer 1

Ответ:

Після придушення революції 1905-1907 рр. царський уряд збагнув, що лише репресіями неможливо зняти соціальну напругу. Аграрне питання було однією з головних причин революції, вирішити яке запропонував голова ради міністрів і міністр внутрішніх справ П. Столипін. У листопаді 1906 р. він підготував указ, який був затверджений царем і став законом 14 червня 1910 р. Цей закон містив основні положення аграрної реформи.

П. Столипін при розробці реформи опирався на те, що ліквідація поміщицького землеволодіння призведе до втрати виробників товарного хліба, а згодом знову постане проблема малоземельності. Столипін запропонував реформувати сільське господарство шляхом руйнування селянської общини і перерозподілу селянських земель на користь заможних селян (куркулів). Куркулі мали стати опорою царського режиму і одночасно виробниками додаткового товарного хліба.

Столипінська реформа передбачала:

руйнування общини, яка відігравала активну роль у виступах селян під час революції, і закріплення у приватну власність за кожним домогосподарем земельної ділянки, яка йому належить;

надання кредитної допомоги селянам через Селянський земельний банк;

переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Північного Кавказу, Середньої Азії.

Селянин одержуючи надільну землю у власність, мав змогу об’єднати свої ділянки в один так званний відруб, а також залишитись на старому помешканні, або виселитися на хутір, побудований на власній землі.

У проведенні земельних реформ Столипін зустрів сильний опір як з боку правих, не зацікавлених у руйнуванні традиційного сільського укладу, так і з боку лівих (особливо есерів, більшовиків), які не бажали зменшувати соціальну напругу на селі у зв’язку з бажанням майбутньої революції. Селяни, побоюючись розорення, теж опирались реформі.

В Україні ці реформи просувались найбільш успішно. Протягом 1907-1915 рр. в індивідуальну власність землю на Правобережжі закріпили 48% селян, на Півдні – 42%, на Лівобережжі –16,5%. До 1916 р. в Україні було утворено 440 тис. хуторів.

У ході реформи значно активізувалась діяльність Селянського земельного банку, який протягом 1906-1916 рр. продав українським селянам 596,4 тис. десятин землі, переважно поміщицької. Столипінська реформа також збільшила переселення з українських земель на Схід (Сибір, Казахстан, Північний Кавказ). Протягом 1906-1912 рр. переселилось близько 1 млн. осіб, але майже чверть їх повернулась.

Однак незважаючи на такі успіхи, столипінська земельна реформа так і не виконала головного завдання – вона не стала опорою царському режиму, не ліквідувала соціальної напруги на селі, і навпаки ще більше її загострила.

Економічні наслідки реформи були вражаючі:

збільшилось виробництво товарного хліба;

місто за рахунок розорення частини селян поповнилось дешевою робочою силою;

були освоєні нові території на Сході.

Завершити свої реформи Столипіну так і не вдалося. 1 вересня 1911 р. він був застрелений у Києві в оперному театрі. Поховано П. Столипіна на території Києво-Печерської Лаври.

Answer 2

Відповідь:

Після придушення революції 1905-1907 рр. царський уряд збагнув, що лише репресіями неможливо зняти соціальну напругу. Аграрне питання було однією з головних причин революції, вирішити яке запропонував голова ради міністрів і міністр внутрішніх справ П. Столипін. У листопаді 1906 р. він підготував указ, який був затверджений царем і став законом 14 червня 1910 р. Цей закон містив основні положення аграрної реформи.

П. Столипін при розробці реформи опирався на те, що ліквідація поміщицького землеволодіння призведе до втрати виробників товарного хліба, а згодом знову постане проблема малоземельності. Столипін запропонував реформувати сільське господарство шляхом руйнування селянської общини і перерозподілу селянських земель на користь заможних селян (куркулів). Куркулі мали стати опорою царського режиму і одночасно виробниками додаткового товарного хліба.

Столипінська реформа передбачала:

руйнування общини, яка відігравала активну роль у виступах селян під час революції, і закріплення у приватну власність за кожним домогосподарем земельної ділянки, яка йому належить;

надання кредитної допомоги селянам через Селянський земельний банк;

переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Північного Кавказу, Середньої Азії.

Селянин одержуючи надільну землю у власність, мав змогу об’єднати свої ділянки в один так званний відруб, а також залишитись на старому помешканні, або виселитися на хутір, побудований на власній землі.

У проведенні земельних реформ Столипін зустрів сильний опір як з боку правих, не зацікавлених у руйнуванні традиційного сільського укладу, так і з боку лівих (особливо есерів, більшовиків), які не бажали зменшувати соціальну напругу на селі у зв’язку з бажанням майбутньої революції. Селяни, побоюючись розорення, теж опирались реформі.

В Україні ці реформи просувались найбільш успішно. Протягом 1907-1915 рр. в індивідуальну власність землю на Правобережжі закріпили 48% селян, на Півдні – 42%, на Лівобережжі –16,5%. До 1916 р. в Україні було утворено 440 тис. хуторів.

У ході реформи значно активізувалась діяльність Селянського земельного банку, який протягом 1906-1916 рр. продав українським селянам 596,4 тис. десятин землі, переважно поміщицької. Столипінська реформа також збільшила переселення з українських земель на Схід (Сибір, Казахстан, Північний Кавказ). Протягом 1906-1912 рр. переселилось близько 1 млн. осіб, але майже чверть їх повернулась.

Пояснення:

Answer 3

Аграрна реформа 1906 року в Російській імперії була важливою частиною широкого спектра реформ, які впроваджувалися під час реформаторського періоду під керівництвом Петра Столипіна. Основні причини аграрної реформи 1906 року включають:

1. Соціальна стабільність: На початку 20-го століття сільське населення Росії було дуже нестабільним, з великою кількістю безземельних селян і сільських завербованих робітників. Ця ситуація призводила до різних форм соціального напруження, включаючи селянські бунти та страйки.

2. Економічна раціоналізація: Реформа спрямовувалася на покращення використання сільськогосподарських земель та збільшення сільського виробництва. Вона передбачала розподіл земель серед селян, які мали можливість володіти землею, обробляти її та віддавати частину врожаю державі як податки.

3. Залучення селян до капіталістичного господарства: Реформа сприяла створенню самостійних, відповідальних селянських господарств, які мали можливість виробляти продукцію для ринку і створювати власний капітал.

4. Підтримка влади: Аграрна реформа була підтримана урядом, оскільки вона мала на меті зміцнення сільськогосподарського сектору та підтримку режиму.

5. Зменшення соціальної напруги: Однією з цілей реформи було зменшення соціальної напруги в сільських районах та запобігання бунтів. Перерозподіл земель між селянами мав сприяти зниженню соціальної диспропорції.

Аграрна реформа 1906 року дійшла до впровадження земельних реформ у Російській імперії, які мали вплив на сільський сектор та життя селян, хоча їхні результати були складні та суперечливі, і не врівноважили всіх соціальних конфліктів і проблем.