Question

Охарактеризувати досягнення української культури а другій половині 14-15 століття​

Answer 1

Ответ:

У рефераті подано відомості про розвиток культури України наприкінці XIV - у першій половині XVI ст.

Період з кінця XIV до початку XVI ст. - час боротьби за збереження культурної самобутності України, подальшого формування українського народу. Чужоземне пригноблення та постійні напади турків і татар не сприяли розвиткові української культури.

Україна мала тісні зв'язки з культурами російського, білоруського, болгарського і сербського народів. Наприкінці XV ст. великий вплив на їх розвиток спричинило виникнення у Кракові та Чорногорії східнослов'янського друкування кирилицею.

У 1491 р. у Краківській друкарні було надруковано "Октоїх", "Часослов", а в 1495 р. у Чорногорії - "Псалтир". Ці книги поширилися в Україні. На початку XVI ст. видавничу діяльність розпочав білоруський учений-гуманіст Франциск Скорина. Протягом 1517-1518 рр. у Празі кирилицею він видав кілька частин Біблії, а в 1525 р. у Вільно - "Апостол". У 1577 р. князь К. Острозький заснував друкарню в Острозі.

У XV ст. в Україні в царині освіти ще зберігалися давні традиції. Початкові школи існували при великих церквах і монастирях у містах, а також у деяких садибах магнатів. Вчителями в основному були дяки, які навчали читати, писати та церковного співу.

Вихідці з України навчалися в багатьох європейських університетах, зокрема в Болонському, Краківському та Празькому. У Сорбонні імена студентів-українців, а також бакалаврів і магістрів зустрічаються вже у другій половині XIV ст., а в середині XV ст. Сорбонна мала кількох докторів-українців. Ті, хто здобув освіту за кордоном, повернувшись в Україну, поширювали тут передові ідеї гуманізму, зокрема вчення Яна Гуса. Дехто залишався працювати на чужині.

Наприкінці XV - на початку XVI ст. у Європі знали про наукову роботу Юрія Дрогобича (Котермака) у Болонському університеті, Павла Русина - в Краківському. У 1481 р. Юрій Дрогобич був обраний ректором Болонського університету. Він написав низку наукових праць з філософії, медицини, астрономії.

Кінець XIV ст. позначений змінами, що відбуваються й у народній творчості. Обрядова поезія істотно звільняється від культових елементів. Український народ створює прислів'я, приказки, казки, легенди. Починаючи з XV ст. зароджується епічна поезія - українські пісні й думи. Виконували їх народні співці - кобзарі. В основному ці твори відбивали історичну тематику, прославляли героїв. Найвідомішою є "Дума про козака Голоту".

Answer 2

У другій половині 14-15 століття українська культура розвивалася в умовах складної історичної ситуації. Незважаючи на труднощі, цей період в історії України має численні важливі досягнення у культурній сфері:

1. Літературні досягнення:

   • Поезія Тараса Шевченка. Шевченко, народний поет і художник, створив важливі поетичні твори, які відображають боротьбу за волю та соціальну справедливість.
   • "Слово о полку Ігореві". Цей епос, написаний великим князем Ігорем Святославичем, є однією з найвидатніших пам'яток давньоруської літератури.

2. Архітектура:

   • Розквіт церковної архітектури. Українські майстри споруджували церкви, які вражали своєю красою та унікальністю архітектурного стилю.

3. Живопис та іконопис:

   • Ікони Андрія Рублова. Цей російський іконописець створив численні ікони, які дотепер вважаються шедеврами світового мистецтва.

4. Музика:

   • Українська музична спадщина. У цей період формувалися українські музичні традиції, включаючи козацькі пісні та думи.

5. Наукові досягнення:

   • Діяння Кирила і Мефодія. Брати-місіонери створили глаголицю та переклали біблію на слов'янську мову, внісши важливий внесок у розвиток культури та освіти.

6. Візуальне мистецтво:

   • Розквіт української гравюри. Цей період відзначився розвитком гравюри як мистецької форми в Україні, що відображала події і культуру того часу.

Це лише декілька прикладів досягнень української культури у другій половині 14-15 століть. У цей період формувалися основи національної ідентичності та культурного спадку, які збереглися та продовжують впливати на сучасну українську культуру.