Question

Що становило основу господарського життя на українських землях у 16 ст? Чим міське самоврядування відрізнялось від сільського?(16 ст.)Нужен ответ на два вопроса, срочно ​

Answer 1

Ответ:

. Селяни виготовляли сукно і полотно, гончарний посуд, металеві, дерев'яні предмети для господарського та побутового вжитку тощо.

З розвитком внутрішнього й зовнішнього ринків зростала потреба феодалів в грошах, і частина натуральної данини замінювалася на грошову. З середини XV ст. всі витрати і штрафи вже стягалися грішми.

Наприкінці XIV - у першій половині XVI ст. поглиблювався суспільний поділ праці, розвивалися міські ремесла. Центрами ремісництва були Київ, Львів, Луцьк, Кам'янець та інші міста. Наприклад, у Києві у XV ст. працювали кравці, кушніри, шевці, стригалі вовни, ювеліри-золотарі, зброярі, сідлярі, ковалі, теслярі, винники, пекарі, рибалки та ін.

У XV ст. - першій половині XVI ст. на Україні тривав дальший розвиток торгівлі, зумовлений піднесенням продуктивних сил, поглибленням суспільного поділу праці, зростанням товарного виробництва, спрямованого як на внутрішній, так і на зовнішній ринок. Внутрішня торгівля відбувалася в суворих межах середньовічної регламентації: згідно із законом складського права приїжджі купці зупинялися в містах, які цим правом користувалися, і продавали свої товари на умовах, визначених місцевим купецтвом; при цьому приїжджі купці мусили користуватися лише певними шляхами й сплачувати на них мита та інші торговельні збори.

У великих містах існували спеціальні торговельні ряди (у Києві, наприклад, - хлібні та рибні, у Луцьку, Львові, Кам'янці - суконні ряди). Торжища виникали також у великих селах, переважно біля монастирів. Визначну роль у розвитку внутрішньої торгівлі відігравали ярмарки, які відбувалися у певні дні у великих містах.

Економічний розвиток українських земель зумовив і розвиток зовнішньої торгівлі. За кордон вивозили полотно, пояси, шапки, хутряні вироби, мечі, ножі, стріли, ювелірні вироби. Велике значення мало розширення економічних зв'язків України з Росією, ганзейськими містами та генуезькими містами-колоніями в Криму.

З кінця XIV ст. пожвавлюється торгівля Києва та інших українських міст з Твер'ю, Новгородом, Москвою. В Києві існували двори-колонії російських, грецьких, польських, турецьких, італійських купців. Інтенсивно торгували з Кафою, Львовом і Луцьком. Значних розмірів досягла торгівля українських міст з країнами Центральної та Західної Європи. З кінця XV ст. зростає роль Гданська, через який до Західної Європи з України вивозилося збіжжя, продукти лісового промислу.

Генезис капіталізму в Західній Європі, розвиток товарно-грошових відносин зумовили зміни і в структурі поміщицького господарства на Сході Європи, зокрема в Речі Посполитій. Протягом XVII ст. Україна залучається до балтійського експорту сільськогосподарських продуктів (через Гданськ). Піднесення міст і мануфактур в Європі викликало попит на український хліб і промислову сировину.

Розвиток внутрішнього та зовнішнього ринку спонукав польських феодалів до перетворення своїх маєтностей на фільварки, тобто до запровадження власного господарства (з виробництвом хліба на продаж і переробкою сільськогосподарської сировини), заснованого на постійній щотижневій панщині. Така перебудова аграрних відносин стала можливою за умов зміцнення феодальної земельної власності та посилення кріпацтва й кріпосного права (безпосередньої влади феодала над селянами). Феодальна держава та панство шукали шляхів збільшення прибутків від своїх маєтків насамперед за рахунок посилення експлуатації селянства.

Внаслідок освоєння окраїн - Наддніпрянщини і Побужжя - та піднесення фільваркового господарства протягом другої половини XVI - першої половини XVII ст. на Україні значно зросла площа оброблюваних земель. Культурне землеробство поширювалося на нові місцевості Східного Поділля, на південну частину Київщини й Лівобережжя, Слобідську Україну. Найрозвинутішими в цьому відношенні були Волинь, Галичина, Західне Поділля - тут панувало трипілля, лани удобрювалися. Основним знаряддям праці був дерев'яний плуг "із залізом" (залізним череслом і лемешем). У східних і північних районах поряд з трипіллям зберігався перелог.

Основною культурою залишалося жито, але поширювалися також пшениця та ячмінь. Пшениця вирощувалася у фільварках переважно на продаж. Головними технічними культурами, як і раніше, були льон, коноплі, хміль. Розвивалося городництво, садівництво, пасічне бджільництво, ставкове рибальство, помітно зросло тваринництво. Розводили велику рогату худобу і свиней, у гірських районах - овець, у степових ширилося конярство. Зберігали своє значення й мисливські промисли.

Як і раніше, у внутрішній торгівлі значну роль відігравали місцеві торги та ярмарки, що відбувалися у містах і містечках, визначених королівськими грамотами - привілеями. Деякі ярмарки (у Києві, Львові, Кам'янці, Луцьку) мали загальноукраїнське значення. Сюди з'їжджалося і купецтво із сусідніх країн. У містах розвивалася постійна торгівля, зростало число крамниць.

Answer 2

На початку 16 століття територія сучасної України входила до складу Речі Посполитої (Польсько-Литовської держави) та Османської імперії. Господарське життя українських земель у 16 столітті суттєво визначалося кількома чинниками:

1. Сільське господарство: Основою економіки було сільське господарство. Селяни займалися землеробством та скотарством, обробляли поля і вирощували культури. Феодальні власники, які володіли землею, отримували данину від селян у вигляді продукції чи праці.

2. Торгівля: Західні регіони України знаходилися на шляху торгівлі між Східною та Західною Європою, що сприяло розвитку торгівлі та обміну товарів.

3. Мануфактури і ремесла: У містах розвивалися мануфактури та ремесла. Ремісники та майстри виробляли різноманітні товари, що забезпечувало розмаїття економічної діяльності.

Щодо міського та сільського самоврядування:

1. Міське самоврядування (магдебурзьке право): Міста на українських землях у 16 столітті мали свої міські устави, засновані на магдебурзькому праві. Міські ради, обрані представниками місцевого патриціату, відповідали за управління містом, здійснювали фінансовий контроль, стежили за порядком та безпекою.

2. Сільське самоврядування: У селах ситуація була іншою. Тут діяла система сільської громади, яка об'єднувала селян. Сільська громада вирішувала питання пов'язані з розподілом землі, взаємодією з феодалами, інфраструктурними питаннями тощо. Сільське самоврядування базувалося на традиціях і звичаях, а не на писаних законах, як у випадку міст.

Ось кілька ключових відмінностей між міським і сільським самоврядуванням у 16 столітті:

- *Соціальний склад:* Міське самоврядування базувалося на участі представників патриціату (міської верхівки), тоді як сільське - на об'єднанні селян.

- *Правова основа:* Міське самоврядування мало чіткі міські устави, оформлені в правових документах, у той час як сільське базувалося на традиціях і звичаях.

- *Функції:* Міське самоврядування більше відповідало за комерційний та економічний розвиток міст, тоді як сільське більше зорієнтоване на аграрну діяльність та земельні питання.

Необхідно зазначити, що в цей період влада була досить феодальною, і реальний вплив самоврядування може варіюватися залежно від конкретних умов того чи іншого міста чи села.