Question

Чому в Німеччині та Італії було встановленя нациський та фашистський режими? В чому суть цих режимів? ​

Answer 1

Ответ:

На відміну від нацистського,фашистський режим в Італії відрізнявся прагненням зберегти традиційні

структури, що підтверджують так звані Латеранські угоди (1929) між Муссоліні й Ватиканом, які регулювали відносини між католицькою церквою і фашистським режимом. Для режиму Муссоліні були характерні менша концентрація і абсолютизація влади. Поряд з фашистською партією значний вплив у країні мали військові, аристократія, церква, державна бюрократія; формально продовжував

функціонувати сенат. Італія залишалась монархією і Муссоліні час від часу відправляв звіти королю Віктору Еммануїлу III. Італійський фашизм відрізнявся також меншими за масштабами, ніж в Німеччині, терором і репресіями.

Особливість тоталітарного режиму в тому, що тут терор і страх використовуються не тільки як інструмент знищення й залякування дійсних або уявних ворогів і противників, але й як нормальний

інструмент управління масами. З цією метою постійно культивується й відтворюється атмосфера громадянської війни. Терор використовується без будь-якої причини чи провокації. Так було у нацистській Німеччині, де террор було розв’язано проти євреїв, тобто людей, об’єднаних спільними

расово-етнічними характеристиками, незалежно від їх поведінки.

2. Встановлення фашистської диктатури в Італії

Зневіра як в монархії, так і в демократії спричинила те, що тисячі знедолених і невдоволених результатами війни італійців звернули свої погляди до новонародженої політичної сили - фашизму.

Беззаперечним лідером фашистів був Б. Муссоліні.

Але спочатку фашистські, як, власне, й більшовицькі групи в Росії та націонал-соціалістичні - у Німеччині, були малочисельними й малопомітними в політичному житті.

1919 р. у своїй партійній програмі фашисти запропонували італійцям привабливі й прості для розуміння цілі: встановлення республіки, запровадження Законодавчих зборів, передання землі селянам, боротьба проти «буржуазії», підвищення зарплатні, створення «народної міліції», ліквідація банків і бірж, відродження «Великої Італії» та ін. За умов, коли Комінтерн проголосив головним ворогом комуністів, соціалістів і соціал-демократів, ситуація для зростання популярності фашистів була дуже сприятливою.

Проте перший досвід боротьби за владу став для них холодним душем - на виборах 1919 р. вони не здобули жодного місця в парламенті й навіть у рідному селі Б. Муссоліні за них не було подано жодного (!) голосу. Здавалося, що партії разом з її вождем настав кінець — наприкінці року в ній залишилося лише близько 4 тис. членів і вона була за крок від саморозпуску. Та в цей час рятівне коло фашистам кинув сам парламент, який через міжпартійну боротьбу в ньому виявився неспроможним прийняти бодай одне вдале рішення для виводу країни з катастрофічного становища.

На виборах 1921 р. фашисти діяли нахабно та агресивно й здобули відразу 35 депутатських мандатів (близько 7 %). Потрапивши до парламенту, депутати-фашисти своїми хуліганськими діями фактично паралізували його роботу, демонструючи народу і королю, що парламентська демократія остаточно вичерпала себе й настав час «сильної влади» — диктатури. Звісно, під цим малася на увазі фашистська диктатура.

Answer 2

Background

In Germany and Italy, the establishment of Nazi and Fascist regimes can be attributed to a combination of political, economic, and social factors. These regimes emerged in the early 20th century and had significant impacts on the respective countries and the world at large.

Nazi Regime in Germany

The Nazi regime, led by Adolf Hitler, came to power in Germany in 1933. The rise of the Nazi Party and the establishment of their totalitarian regime can be attributed to several key factors:

1. Economic and Political Instability: Germany faced severe economic hardships following World War I, including hyperinflation and high unemployment rates. This created a fertile ground for political extremism and discontent among the population. 2. Treaty of Versailles: The harsh terms imposed on Germany by the Treaty of Versailles, which ended World War I, were seen as unfair and humiliating by many Germans. The treaty led to territorial losses, military restrictions, and significant financial reparations, which fueled nationalist sentiments and resentment. 3. Propaganda and Manipulation: Hitler and the Nazi Party effectively used propaganda and manipulation techniques to exploit the economic and political instability. They capitalized on people's fears, frustrations, and grievances, promoting a vision of a racially pure and powerful Germany. 4. Weaknesses of the Weimar Republic: The Weimar Republic, Germany's democratic government established after World War I, faced numerous challenges, including political divisions and economic crises. The Nazis exploited these weaknesses and presented themselves as a strong alternative to restore order and national pride. 5. Enabling Act: After Hitler became Chancellor, the Nazis passed the Enabling Act in 1933, which granted Hitler dictatorial powers. This allowed the Nazis to consolidate their control over the government and suppress opposition.

The Nazi regime in Germany was characterized by extreme nationalism, racism, anti-Semitism, and totalitarianism. It implemented policies that aimed to establish a racially pure Aryan society, persecuting and marginalizing various groups, including Jews, Romani people, disabled individuals, and political dissidents. The regime also pursued aggressive expansionist policies, leading to the outbreak of World War II [[1]].

Fascist Regime in Italy

The Fascist regime, led by Benito Mussolini, came to power in Italy in 1922. The establishment of the Fascist regime can be attributed to several factors:

1. Post-WWI Discontent: Italy, like Germany, faced economic and political instability after World War I. The country experienced high inflation, unemployment, and social unrest, which created a fertile ground for extremist ideologies. 2. Nationalism and Imperialism: Mussolini capitalized on the desire for national greatness and the revival of the Roman Empire. He promised to restore Italy's former glory and expand its influence through imperialism. 3. Fear of Communism: The rise of communism in Europe, particularly the Bolshevik Revolution in Russia, fueled fears among the Italian elite and middle class. Mussolini presented Fascism as a bulwark against communism, appealing to those who sought stability and order. 4. March on Rome: In 1922, Mussolini and his supporters organized the "March on Rome," a show of force that pressured the Italian King to appoint Mussolini as Prime Minister. This marked the beginning of the Fascist regime. 5. Totalitarian Control: Once in power, Mussolini established a totalitarian regime, suppressing political opposition, controlling the media, and promoting a cult of personality. The Fascist Party became the only legal political party, and dissent was not tolerated.

The Fascist regime in Italy aimed to create a centralized state with a strong leader at its helm. It emphasized nationalism, militarism, and the glorification of the state. The regime sought to control all aspects of society, including the economy, education, and culture. It also pursued expansionist policies, leading to Italy's involvement in the Spanish Civil War and its alliance with Nazi Germany in World War II [[2]].

Conclusion

The establishment of Nazi and Fascist regimes in Germany and Italy can be attributed to a combination of economic hardships, political instability, nationalist sentiments, and the manipulation of public opinion. These regimes, characterized by totalitarian control, aggressive expansionism, and the suppression of dissent, had profound impacts on their respective countries and the world.