Question

1. А. Галичина славилася соляними докладами. Галицької солі потребували на всіх просторах Русі. Навіть одна із версій походження назви Галич» виводить ймення міста від грецького слова «тальс». в перекладі означає «сіль» Б.Польський літописець свідчить, що князь Роман Мстиславович мав таку приказку: «Не можна безпечно їсти меду, не винищивши рою». В чому полягає логіка причинно-наслідкових зв'язків між твердженнями «А» і «Б»?​

Answer 1

А. Багацько галицьких бояр торгувало сіллю, що сприяло збільшенню їхніх прибутків, дозволяло їм тримати власні дружини із дрібних феодалів тощо. Сукупність наведених фактів дозволяє припустити, що галицьке боярство було неабияк впливовим, разом з тим, могло щонайменше втручатися у політичні справи, а щонайбільше жадати влади.

Б. Роману Мстиславовичу вдалося приборкати бояр (докладніше кажучи, тривалий час волинський князь змагався з ними за галицький престол). Скоріше за все вищезазначена приказка якраз про необхідність цього приборкання.

Логіка причинно-наслідкових зв'язків полягає в тому, що у першому твердженні мається на увазі економічна і, як наслідок, політична могутність галицьких бояр, у другому - зменшення їхньої могутності (насамперед політичної) через прихід до влади Романа Мстиславовича.

Answer 2

The logic of the causal relationship between statements "A" and "B" is as follows:

- Statement "A" describes the historical and economic importance of salt production in Galicia, a region that was ruled by Prince Roman Mstislavovich in the late 12th and early 13th centuries. - Statement "B" quotes a proverb that Roman Mstislavovich allegedly used, which means that one cannot enjoy the benefits of something without eliminating the threats or obstacles that endanger it. - The connection between the two statements is that Roman Mstislavovich applied this proverb to his political and military strategy, as he sought to secure and expand his domain over the lands of Rus, which were rich in salt and other resources. He faced many enemies and rivals, such as the Polish, Hungarian, and Byzantine kings, as well as other Rus princes, who wanted to take over his territories or challenge his authority. Therefore, he had to fight and defeat them in order to maintain his power and prestige, as well as to ensure the prosperity and stability of his realm. He could not afford to be complacent or lenient with his adversaries, as they could pose a threat to his interests and ambitions. He had to act decisively and ruthlessly, like a beekeeper who destroys the hive to get the honey.