Question

Повідомлення про Правителів Речі Посполитої в XVII-XVIII ст.

Answer 1

Правителі Речі Посполитої носили офіційний титул «король польський, великий князь литовський, великий князь руський, прусський, мазовецький, жемайтійський».

Сигізмунд ІІ Август (1 квітня 1548 — 7 липня 1572) — із литовської династії Ягеллонів.

Після початку його правління в Польщі настала повна релігійна терпимість. За його королювання панівною релігією у ВКЛ став кальвінізм, верхівка захоплювала костели, церкви, які перетворювала у кальвінські збори.

Генріх І (24 січня 1574 — 18 червня 1574) — із французької династії Валуа. Син французького короля Генріха II Валуа та флорентійської сеньйори Катерини Медічі.

Останній представник французької династії Валуа на французькому троні. Через низькі шанси успадкувати батьків престол погодився на обрання королем Польщі (1573). За свого короткого правління у Речі Посполитій затвердив Генрихові артикули, що обмежували права монарха і надавали широкі привілеї шляхті. Після смерті свого бездітного брата, французького короля Карла IX, покинув Польщу аби зайняти його трон. Керував країною під час релігійних війн у Франції між католиками та протестантами. Вбив своїх опонентів, братів-католиків де Гізів. Загинув у Сен-Клу, Франція від руки католика-фанатика. Похований у паризькій Базиліці святого Діонісія.

Стефан Баторій (15 грудня 1575 — 12 грудня 1586) — із мадярського роду Баторіїв. Син трансільванського воєводи Іштвана Баторія та мадярської шляхтянки Катерини Телегді. Прагнув до зміцнення королівської влади, вів боротьбу з магнатами, надавав підтримку католицькому духовенству і єзуїтам в протистоянні реформаційним рухам. Деякий час був союзником Туреччини, потім брав участь у створенні антитурецької ліги. Був одним з найбільш рішучих і успішних військових супротивників Московського царства.

Анна (15 грудня 1575 — 12 грудня 1586) — із литовської династії Ягеллонів. Донька Сигізмунда I Старого й міланської герцогині Бони Сфорци. Співправителька Стефана Баторія.

Дійсним правителем був її чоловік Стефан Баторій, а після його смерті в 1586 році Анна не бажала правити самостійно і зреклась корони на користь свого племінника, шведського королевича Сигізмунда Ваза, спротивляючись коронації архикнязя Максиміліана Габсбурга. Таким чином, Польща в 1575—1596 роках формально мала двох королів одночасно. Під час безкоролів'я Анна не здійснювала влади — країною керував Інтеррекс — примас Польщі, єпископ гнєзненський. Також вона противилась 1592 року одруженню Сигізмунда ІІІ Васа з Анною Габсбург та розпочала суперечку про те, хто повинен носити титул королеви.

Answer 2

В XVII-XVIII століттях Польсько-Литовська Річ Посполита була складною політичною формацією, яка охоплювала територію сучасної Польщі, Литви, Білорусії, України, Латвії та Естонії. У цей період Правителі Річі Посполитої мали велику владу і відігравали ключову роль у політичному, соціальному та економічному житті країни.

Правителі Річі Посполитої були обраними шляхтою, яка володіла певними привілеями та правами. Головною посадою в країні була коронація короля, який ставав монархом Польсько-Литовської Річі Посполитої. Королівський трон можна було успадкувати або обрати нового короля з числа шляхти.

Крім короля, Річ Посполита також мала інших вищих посадових осіб, таких як канцлер, гетьман, маршалок та сеймівські маршали. Ці посадові особи мали великий вплив на прийняття рішень та управління країною. Рішення приймалися на сеймах - зборах шляхти, які зібиралися для обговорення важливих питань.

Одним з найвідоміших правителів Річі Посполитої в XVII столітті був Ян III Собеський, який відомий своїми перемогами над Османською імперією у битві під Віднем та інших військових успіхах. Він також здійснив реформи в армії та адміністративних структурах Річі Посполитої.

У XVIII столітті Річ Посполита стала об'єктом впливу з боку сусідніх держав, зокрема Російської імперії, Пруссії та Австрійської імперії. Це призвело до втрати незалежності та поділу Річі Посполитої між цими державами в 1772, 1793 та 1795 роках.

Таким чином, Правителі Річі Посполитої в XVII-XVIII століттях відіграли важливу роль у політичному та соціальному житті країни, але втратили незалежність через вплив зовнішніх сил.