Question

Як ви особисто розумієте політику "умиротворення"?

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

Здобувши перемогу в Першій світовій війні, колишні союзники по Антанті - Велика Британія, Франція та Італія мали повну свободу дій в Європі. Геополітична картина Європи була в основному створена в ході підписання Версальського мирного договору в 1919 році. Договір накладав жорсткі обмеження на Німеччину, привів до відторгнення ряду німецьких земель, економічного ослаблення країни, що викликало соціальну і політичну напруженість всередині Німеччини, становлення ідей реваншизму і популяризацію радикальних політичних партій. Австро-Угорська імперія припинила своє існування, будучи розділеною на кілька відносно невеликих незалежних держав. В одній з країн-учасниць Антанти, Російської імперії, в ході Першої світової війни відбулася революція, і до влади прийшли більшовики. Капіталістичні країни вважали більшовиків ідеологічно ворожими, що було використано як привід, щоб не розцінювати радянське керівництво як рівноправного та повноцінного партнера в проведенні європейської політики. Уклавши сепаратний мир з Німеччиною, Росія також втратила можливість брати участь в діленні військової здобичі. В Італії переважали думки про недостатність компенсацій, отриманих цією країною за участь у військових діях на боці Антанти. Таким чином, три з п'яти провідних європейських держав залишилися незадоволені підсумками Версальського договору. Крім іншого, в Європі виникло безліч конфліктних питань серед малих держав, пов'язаних з взаємними територіальними претензіями, економічними, політичними, соціальними та ідеологічними розбіжностями.

В тих умовах мир означав збереження Версальсько-Вашингтонської системи, яка, незважаючи на її недоліки, забезпечувала відносну стабільність і визнавала силу права. Ця система містила принцип запобігання міжнародним кризам. Він передбачав колективні дії проти агресора через Лігу Націй. Колективної відсічі не вийшло‚ механізм не спрацював. Це можна пояснити декількома причинами. Насамперед тому, що здатність країн Заходу до колективних дій проти агресора знизилась через загострення взаємного суперництва у пошуках шляхів подолання економічної кризи. До того ж скрутне економічне становище відволікало увагу суспільства і політиків на внутрішні проблеми. Вирішення їх було пріоритетним. Колективний опір агресорам потребував застосування різноманітних, в тому числі і силових методів. Захист миру в тих умовах вимагав мужності, волі і готовності до певних втрат. Однак сама думка про це для людей, які щойно пережили війну, здавалася зловісною. Громадськість в Англії і Франції була налаштована категорично проти використання сили. Китай, Ефіопія здавались занадто далекими, щоб вбачати у них загрозу європейській безпеці. Розуміння цілісності і неподільності світу не було притаманним для тодішньої суспільної свідомості. Такі настрої знайшли своє відображення у політиці "умиротворення", яка вела країни до пасивності і зайвої обережності.

Прихід Гітлера до влади не відразу був сприйнятий поворотним у політиці Німеччини. Тривалий час у ньому вбачали лише сильного національного лідера, який прагне відновити для Німеччини справедливість. Плани нацистів про переділ світу спочатку оцінювались як данина націоналістичній риториці і не сприймалися серйозно. Лідери Англії і Франції не бачили причин для зміни політичного курсу, який активно впроваджувався у 20-х роках і був націлений на поступове послаблення тягаря Версальської системи. Стає зрозумілою відсутність реакції Англії і Франції на дії Німеччини, хоч вони носили відкрито зухвалий характер і порушували один з принципів міжнародного права: договору потрібно дотримуватись.

Особливо слід сказати про позицію США. Криза там прикувала увагу суспільства до внутрішніх проблем. Наростання напруги у світі породило у США прагнення відгородитися від всього в своїй "американській фортеці". Після прийняття у 1935 р. закону про нейтралітет найбагатша країна світу, із значними ресурсами і здатністю впливати на світову політику, неначе випала з неї. Це різко підвищило шанси агресорів.

Найбільш активним прихильником політики "умиротворення" був прем’єр-міністр Великої Британії у 1937-1940 рр. Н.Чемберлен. На його думку, небезпека полягала не в агресивних намірах Німеччини, а в недооцінці міжнародної кризи. Він вважав, що Перша світова війна виникла тому, що великі держави на певний час втратили контроль над розвитком подій і в результаті місцевий конфлікт переріс у світову війну. Для того, щоб відвернути таку небезпеку, потрібно зберегти контакти з усіма учасниками міжнародного конфлікту і вирішувати існуючі проблеми на основі взаємних поступок.

На ділі Гітлер висував нові і нахабніші претензії. Вони ставали об’єктами обговорення і все закінчувалось задоволенням територіальних домагань Німеччини.

Answer 2

Політика "умиротворення" відноситься до підходу, що застосовується для врегулювання конфліктів та зменшення напруженості між сторонами. Цей термін часто використовується в контексті міжнародних відносин, але також може застосовуватися до внутрішньодержавних конфліктів.

Політика "умиротворення" в міжнародних відносинах

У міжнародних відносинах політика "умиротворення" означає використання дипломатичних, економічних та інших мирних засобів для вирішення конфліктів та зменшення напруженості між державами. Цей підхід передбачає уникнення військових дій та пошук компромісних рішень, які задовольнять обидві сторони.

Політика "умиротворення" може включати такі заходи, як переговори, мирні угоди, договори про ненапад, економічну співпрацю та гуманітарну допомогу. Ці заходи спрямовані на зменшення конфліктів, побудову довіри між сторонами та створення сприятливих умов для мирного співіснування.

Політика "умиротворення" внутрішніх конфліктів

Політика "умиротворення" також може застосовуватися для врегулювання внутрішньодержавних конфліктів, коли існує напруженість між різними групами або етнічними спільнотами в межах однієї країни. У таких випадках політика "умиротворення" спрямована на зменшення насильства, відновлення довіри та побудову мирного співіснування.

Цей підхід може включати такі заходи, як проведення переговорів між конфліктуючими сторонами, встановлення прав людини та рівноправного представництва різних груп, розробку програм соціально-економічного розвитку та впровадження міжетнічного діалогу.

Заключні слова

Політика "умиротворення" є важливим інструментом для врегулювання конфліктів та зменшення напруженості як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівні. Цей підхід спрямований на досягнення миру, зменшення насильства та побудову стійкого співіснування між різними сторонами конфлікту.