Question

Українські землі в політиці російської імперії події​

Answer 1

Політичні і соціальні зміни, які відбулися в Україні в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст., були спричинені в першу чергу новою геополітичною ситуацією у Центральній та Східній Європі. Наприкінці ХVIIІ ст. перестала існувати Річ Посполита, до складу якої входила велика частина правобережних українських земель аж до Дніпра. На південних кордонах зникло Кримське ханство (приєднане до Російської імперії у 1783 р.), яке наприкінця ХV ст. становило постійну воєнну загрозу для населення України. Почався процес внутрішньої консолідації більшості українських земель у складі Російської імперії. Однак до середини ХІХ ст. ця територія все ж залишалася політично й економічно дезінтегрованою. Тому однією з найхарактерніших ознак становища українських земель у складі Російської держави був регіоналізм – виділялися чотири великих регіони, котрі відрізнялися суспільно-політичним і культурним становищем: Лівобережна Україна, Слобожанщина, Правобережжя та Південна (Степова) частина.

Становище і розвиток української нації у ХІХ ст. має певні особливості, які роблять цей період не тільки унікальним, а й знаковим у її історії. По-перше, маємо звернути увагу на розділення українських територій між кількома державами. На жаль, само по собі це становище не було для українського народу унікальним. Проте, з одного боку, тут можна говорити про набуття суспільного досвіду формування абсолютно нових явищ як економічного, так і політичного життя в контексті еволюції у складі держав різних не тільки за рівнем розвитку, а й за своєю цивілізаційною спрямованістю. З іншого боку, становище розділення українського народу в ХІХ ст. сприяло формуванню внутрішнього розколу не тільки на регіональній основі, а й на ідеологічному рівні, створюючи розбіжності у світосприйнятті українців західних регіонів від частини нації інших українських земель.

По-друге, доба ХІХ ст. характеризується стрімкими темпами у розвитку економічних та соціальних змін у суспільстві. Насамперед варто звернути увагу на формування нових верств населення, без яких подальший розвиток української нації був би просто неможливий. Йдеться про появу інтелігенції як найбільш суспільно активної частини населення, яка поступово перебирає на себе роль духовної еліти, а також верстви підприємців, які забезпечували можливість динамічного розвитку економічної складової життя нації. Проте відсоткова частина українців серед підприємців була досить невелика і мала тенденцію до зменшення відповідно до розміру капіталу. Водночас національна інтелігенція виявлялась малоактивною і здебільшого лояльною до влади. Однак на ці процеси наклало свій відбиток бездержавне становище української нації, яке розпочалося з другої половини XVIII ст. з поступової ліквідації української автономії спочатку на Слобожанщині, а потім і на Гетьманщині та у результаті поділів Польщі і вдалих перемог Росії у ході російсько-турецьких воєн кінця XVIII – початку XX ст. Переважна більшість українських земель – Слобожанщина, Лівобережжя (Гетьманщина), Правобережжя, Південь (Новоросія) увійшли до складу Російської імперії. Західноукраїнські землі – Східна Галичина, Північна Буковина й Закарпаття відійшли до Австрійської (з 1867 р. Австро-Угорської) імперії.

Населення Східної України наприкінці XVIII ст. становило 7,5 млн осіб, а близько 1860 р. – 13,5 млн. На Західній Україні мешкало відповідно 2,5 і 5 млн.1

Отже, Україна перебувала у складі двох найбільших імперій. Вона існувала у іншій політичній системі порівняно з тією, в якій була до цього. Великі імперії спиралися на деспотичну розгалужену бюрократичну систему, озброєну чисельну армію, на жорстокі кріпосницькі порядки. Приєднані в різні часи до Російської імперії українські території – історико-географічні регіони – були цілісною територіальною одиницею. Землі, що становили 9/10 від загальної площі України, українські історики та громадські й політичні діячі називали Наддніпрянщиною, або Наддніпрянською Україною. Офіційно Україна у складі Росії називалася «Малоросія» або «Юго-Западная Русь». Російський уряд ще наприкінці XVIII ст., остаточно покінчивши з автономією України, для зручності управління створив у першій половині XIX ст. на її території дев’ять губерній, об’єднаних у три генерал-губернаторства. На території Слобожанщини й Лівобережжя було засновано Слобідсько-Українську, яку в 1835 р. перейменували на Харківську, Чернігівську та Полтавську губернії, що утворили Малоросійське генерал-губернаторство. На Правобережній Україні та Волині у 1832 р. у зв’язку з польським повстанням 1830 – 1831 pp. царський уряд утворив Київську, Подільську та Волинську губернії, об’єднані в Київське генерал-губернаторство.

Answer 2

Українські землі в історії були важливою частиною політики Російської імперії, яка включала в себе різноманітні події, відображені в історичних документах і дослідженнях. Починаючи з 18 століття, Російська імперія розширювала свої кордони на захід, включаючи у свої володіння частину українських земель.

Однією з ключових подій в історії відносин між Україною та Російською імперією було приєднання лівобережної України до Російської імперії в результаті Північної війни (1700-1721). Це призвело до змін в політичній, економічній та соціокультурній сферах українського життя.

Також важливим етапом в історії українських земель під владою Російської імперії було прийняття Катеринославського мирного договору в 1774 році, за яким українські землі були поділені між Російською імперією та Австрійською імперією, що також відобразилося на подальшому розвитку цих регіонів.

Крім того, важливими подіями були реформи, проведені російськими владарями на українських землях, такі як козацьке військо, адміністративні реформи, урбанізація та інші зміни, які вплинули на життя населення.

Таким чином, історія українських земель в політиці Російської імперії багата на складні та важливі події, які сформували сучасний характер та культурний спадок України.