Question

СРОЧНО!!!! хто з князів порушив закон "звичаєвого права"?

Answer 1

Ответ:

на яку тему запитання, є варіанти відповідей?

Answer 2

Ответ:

відрізнялось винятковим гуманізмом, відсутністю смертної кари та розгалуженою системою штрафних санкцій

Якби древляни вбили князя Ігоря вже після 1113 року, то славно­звісної помсти Ольги можна було б уникнути, лише сплативши до державної скарбниці штраф у розмірі, трохи більшому за 80 гривень, це десь приблизно 16,5 кілограма сріб­ла. Адже саме тоді був прийнятий документ, що скасовував низку архаїчних звичаєвих законів та наблизив Русь до повалення феодального ладу. Устав Володимира Мономаха остаточно скасував інститут кровної помсти, замінивши його на сплачення «вири» — грошового штрафу за вбивство, а з ним у небуття потроху відійшла і ціла епоха. Та до його прий­няття були ще три сторіччя, на перший погляд, мало впорядкованої та досить дієвої правової системи, що сприяла становленню Київської Русі як впевненого гравця на тодішній мапі світу.

 

Звичаєве браво

Як будь-яка феодальна держава, Київська Русь значною мірою покладалась на звичаї, які диктували правила поведінки при кримінальних, цивільних, адміністративних злочинах та правопорушеннях. Норми звичаєвого права були настільки укорінені в світосприйнятті слов’ян, що до них звертались навіть при укладенні міжнародних договорів. Так, у Нестора Літописця можна знайти згадку про договір, що був укладений князем Ігорем з греками (орієнтовно 944—945 роки), де замість письмового засвідчення використали усну клятву на зброї (для давньоруського воїна порушити таку клятву означало возвести на себе та свій рід гнів богів), а строк дії угоди формулювали виразом «допоки світ стоїть і сонце світить».

Та найбільше звичаї впливали на сімейне право. Київська Русь — одна з небагатьох держав, якій вдалося уникнути кровозмішення і, як наслідок, звиродніння роду. Цьому досить вдало сприяло неписане правило про те, що «не одружуються з тими, з ким їдять за одним столом». Якщо згадати, що давньослов’янська родова община була досить закритою організацією, то за одним столом переважно сиділи близькі родичі. У деяких дослідників можна знайти згадки про заборону одружуватися з особою, яка могла перебувати у родинному зв’язку «до восьмого коліна». Також поширеним було викрадення нареченої, яке вважалось цілком законним та не підпадало під інститут кровної помсти. Лише після приходу до влади Ярослава Мудрого цей звичай було заборонено, а за порушення стягувався штраф. Саме тоді були запровадженні грошові ставки за зґвалтування та вбивство дружини. Так, якщо постраждалою стороною при зґвалтуванні виступала дівчина з боярського роду, кривд­ник мав заплатити до 1,6 кілограма золота, за простолюдинку — лише 30 гривень. До речі, якщо чоловік вбивав свою невірну дружину, то виплачувався штраф на користь князя у розмірі 20 гривень.

Узагалі давньоруське законодавство відрізнялось винятковим гуманізмом, відсутністю смертної кари та розгалуженою системою штрафних санкцій, що покривали майже всі сфери життя від рабовласництва до відсоткових позик та банкрутства. Для прикладу, в «Руській правді» (збірка законів Київської Русі, що була складена в ХІ—ХІІ сторіччях на основі звичаєвого права) можна знай­ти статтю про присвоєння чужого раба (холопа). Так, якщо холоп втече від свого господаря та сховається на території іншої людини і його не знайдуть протягом трьох днів, то новий господар, попередньо сплативши 3 гривні моральної компенсації, може вважати такого холопа своєю власністю. Аналогічний штраф потрібно буде сплатити і за катання на чужому коні без попередньої домовленості з його власником. Зазвичай холопи не вважались на Русі за живих людей і, як наслідок, підпадали лише під статті, що регулювали майнові відносини. Навіть за злочин, скоєний рабами, будь то крадіжка чи вбивство, штраф на користь князя і потерпілої сторони сплачували власники таких рабів. Досить гуманно поводились і з особою, що зазнала банкрутства. Так, добросовісний банкрут міг отримати відстрочку для погашення своїх боргів, інакше — його цілком законно продавали у рабство.

Окремі статті в «Руській правді» присвячені наклепу та звинуваченню у вбивстві. Якщо хтось мав намір звинуватити людину у скоєному вбивстві, то на суд необхідно було привести сім свідків, якщо ж підсудним був варяг (найманий воїн, частіше скандинавського походження), то лише два. Але якщо вина підсудного не була доведена, то наклепник сам підпадав під штрафні санкції.

Судова система Київської Русі мало чим відрізнялась від судових систем сусідніх держав.

-->

Answer 3

На жаль, не можу надати інформацію щодо порушення закону "звичаєвого права" ким-небудь у сучасному контексті. Мій навчальний набір закінчується у вересні 2021 року, і я не маю актуальних даних про ситуації, що сталися після цього періоду. Для отримання найсвіжішої інформації щодо законодавства та порушень слід звернутися до відповідних джерел новин або правових документів вашої країни.