Question

Охарактеризуйте становище православної церкви та її духовенства у другій половині 17 ст. в Україні Буду вдячна!

Answer 1

Ответ:

Становище православної церкви в XVI столітті

Через те що Україна перебували у складі католицькою Польщі, влада якої поширювала, власне, католицтво за допомогою мереж колегій і друкарень, становище Української православної церкви було вкрай складним.

Теж нелегкими були і зовнішні фактори для Української православної церкви. В 1453 році Константинополь був захоплений турками-османами, отже, була втрачена можливість впливати на православну церкву з боку Візантії, що була теж православною. В 1589 році Московський Патріархат був визнаний Константинопольським Патріархатом, надання його главі титулу Патріарха Московського та всієї Русі, що занепокоїло українських церковних діячів.

3 ці всі вище згадані аспектами все частіше підштовхували українських церковних діячів до об'єднання з римо-католицькою церквою, яке відбулося в 1596 році.

Проте почали формуватися національно-релігійні громадські Об'єднання міщан при православних церквах, які називалися братствами. Братчики, тобто члени об'єднання, розгорнули широку культурно-просвітницьку діяльність: створювалися бібліотеки, відкривалися Друкарні та школи. Також вони забезпечували храми книжками, іконами, свічками тощо.

Отже, не дивлячись на всі труднощі, які з'явилися перед Українською православною церквою, її народ, тобто українці, змогли зберегти свою віру, несучи її крізь віки.

Answer 2

У другій половині 17 століття в Україні православна церква відіграла значну роль як релігійна і соціальна інституція. На той час Україна була під польським пануванням, і церква була основним центром української культури та самосвідомості.

Православна церква у другій половині 17 століття була організована в ієрархічну структуру з Московським патріархатом як вищим центральним авторитетом. Українська церква підпорядковувалась Київському митрополиту, який був підконтрольним польським владам.

У цьому періоді духовенство відігравало важливу роль у житті українського суспільства. Воно було не лише духовними лідерами, але й освітніми і культурними працівниками. Багато духовних шкіл і монастирів були центрами освіти та культури, де вивчалися релігійні, філософські та гуманітарні науки.

Однак, вплив польських владарів на українську церкву поступово зростав. Польські пані бажали мати більший контроль над церковними справами, а це викликало напруження між українським духовенством та польськими владами.

За цих умов в Україні почали формуватися релігійно-політичні рухи, такі як козацько-церковний рух. Ці рухи протистояли польській антиукраїнській політиці і боролися за більшу автономію української церкви.

Загалом, становище православної церкви та її духов