Question

4 Integra ipse! (Виконай самостійно!) Прочитай витяг із праці французького історика, провідного теоретика демократії та лібералізму XIX ст. Алексіса де Токвiля «Давній порядок і Революція» (1856 рік) (див. навчальні матеріали, ч. 4(1), с. 13-14). З яких мотивів, на думку автора, французи вдалися до революційних дій? Чому вони тоді «були досить горді своєю справою і самими собою», та й досі називають свою революцію Великою?​

Answer 1

Ответ:

У своїй праці «Давній порядок і Революція» Алексіс де Токвіль аналізує причини французької революції 1789 року. Він вважає, що причиною цієї революції стало поєднання двох факторів: падіння впливу традиційної влади та наростання нової культури, яка прагнула до більшої свободи та індивідуальності. В результаті, французьке суспільство було роздвоєне між двома світами - старим порядком, який не зміг забезпечити належного розвитку суспільства, та новою культурою, яка прагнула до прогресу та розвитку.

Де Токвіль стверджує, що французи вдалися до революційних дій з мотиву необхідності зміни політичного режиму та забезпечення більшої свободи та рівності. Водночас, автор зауважує, що французи відчували себе досить гордими своєю справою та своєю революцією, яку й досі називають Великою. Це пов'язано з тим, що революція змусила стару владу відступити та дала поштовх до створення нової демократичної системи, що мала вирішити багато проблем суспільства. Отже, відповідно до автора, революція стала потрібною та необхідною для Франції того часу, а її наслідки відчутні і до нашого часу.

Answer 2

На жаль, я не можу прочитати конкретний витяг з праці Алексіса де Токвіля "Давній порядок і Революція" з 1856 року, оскільки я не маю прямого доступу до навчальних матеріалів. Однак, я можу розповісти вам загальну інформацію про мотиви французів у революційних діях, які були вказані в роботі де Токвіля.

За уявленнями Алексіса де Токвіля, причини, з яких французи вдалися до революційних дій, були пов'язані зі складним соціальним та політичним контекстом епохи. Основні мотиви, які він вказує, включають:

1. Соціальна нерівність: Французьке суспільство того часу було розділене на чіткі соціальні стани, де аристократія та духовенство користувалися привілеями та великими перевагами. Багатість та привілеї цих верств на тлі значної бідності серед народних мас створювали нерівність, що стала однією з головних причин революційних настроїв.

2. Політична корупція: Токвіль вказує на поширену корупцію в політичних структурах Франції, де недостатня відповідність державних установ вимогам часу призводила до загального недовір'я до влади. Це стимулювало бажання змінити політичну систему.

3. Відсутність політичного впливу народу: Французький абсолютизм зменшував вплив народу на політичні процеси та вирішення справ країни. Це викликало незадоволення серед населення, яке прагнуло більшої участі в прийнятті рішень та здійсненні