Question

Розповідь про зливуСРОЧНО ​

Answer 1

Згідно з віруваннями різних народів дощ посилають божества дощу (наприклад, для того, щоб вродив врожай). У слов'ян таким богом був Перун, у римській міфології — це Юпітер, у греків — Зевс, у ведичній культурі — Індра. Слід зазначити, що у монотеїстичних релігіях, де поклоняються Верховному Богу над іншими підпорядкованими богами, немає потреби поклонятися богові дощу окремо. Якщо людина поклоняється Верховному Богу, то бог дощу, будучи Його слугою, буде також вдоволений і пошле дощі.

Answer 2

Ответ:

Яркое солнце. Жара. Все изнывает от недостатка влаги избыткетепла. Кто-то пытается спрятаться от беспощадно палящего светила, но тщетно - даже тени плавятся под натиском вездесущих лучей ...

 

Но вот в трудный от жары воздух внедряется запах сырости, и дышать становится еще труднее. Но как только свинцовое небо крупными каплями разольется по раскаленному асфальту, станет легче. Эти капли, как алмазные шара, рассекают воздух на миллиарды обновленные осколков, непрерывно срастаются в единое целое, бежит вниз по улице ... Небо наливается свинцом, покрытым бликами обиженного солнца, свинцом с примесью непонятной радости, торжества. Торжествует все: от граненой песчинки и сочной травяной стрелки до тополей гигантов и людей, которые бессмысленно прячутся теперь уже от дождя, снова и снова ловя бриллианты небесных капель чистоты и свежести, поминая недобрым словом то жару, то непогоду.

Объяснение:

Answer 3

Звісно, ось розповідь про зливу:

Було це літечко. Сонце пекло так сильно, що асфальт на вулицях плавився. Люди спраглих пильно шукали воду або хоча б якусь тінь, щоб втекти від палючого спеки. Тривалий період без дощу зробив землю сухою і виснаженою, а людям дуже бракувало води.

Проте настав день, коли небо над містом стало змінювати свою поведінку. Темні хмари зібралися, неначе з консервні банки висипали зливову воду. Перші краплини падали на асфальт, випаровуючись від спеки, але потім настала справжня злива.

Водяні струмки вирували по вулицях, рясно зволожуючи землю. Білий шум дощу заглушав усі інші звуки. Люди, що раніше мучились від спеки, зараз вибігли на вулиці, спіймавши краплі на долонях і відчуваючи їх охолоджуючу силу. Діти радісно стрибали в літаючих калюжах, а машини почали їздити повільніше через водяний ливень.

Злива тривала нескінченно довго, але це не турбувало місцевих жителів. Вода надавала життя рослинам, які вигоріли від жару, а також наповнювала водойми і підземні джерела. Цей дощ був як благословення для міста, яке давно чекало на врожайний дощ.

Незабаром дощ припинився, а хмари поступово розійшлися, даруючи місту чисте небо та прохолоду. Люди відчували себе свіжими і оновленими, а природа віддячила їм своєю красою та багатством.

Ця злива нагадала усім про важливість води і необхідність збереження природних ресурсів. Вона принесла велику радість і покращила життя жителів міста, надавши землі нове життя та підтримку всього живого на цьому світі.