Question

Описати життя та побут давніх слов'ян( ви сучасник тих подій)срочно!!! ​

Answer 1

Ответ:

Господарство, побут, звичаї та вірування слов'ян.

Основним заняттям ранніх слов'ян було землеробство. Найдавнішим способом вирощування зернових культур у лісовій зоні було підсічне землеробство. На окремих ділянках лісу селяни спалювали повалені вітром сухі дерева і таким чином проводили підготовку землі під посіви. Попіл був добривом, він же розпушував ґрунт. Після трьох років використання виснажену землю залишали и освоювали нову ділянку.

У лісостеповій зоні слов'яни жили невеликими селищами. Селилися вони на берегах річок, де були гарні луки і добрі ґрунти для обробітку. Ранні слов'яни використовували тут перелогову систему обробітку ґрунтів. Поле оброблялося і засівалося до того часу, поки земля давала хороші врожаї. Коли ж врожаї падали, поле залишалося для "відпочинку", а використовувалося інше. У той час вільних земель було багато, і слов'яни завжди мали добрі врожаї. Вирощували слов'яни пшеницю, просо і ячмінь. Археологічні знахідки того часу свідчать, що слов'яни користувалися досить добрими знаряддями праці, зокрема у них вже був залізний серп, мотики, кістяні й дерев'яні сохи з металевими наконечниками.

Слов'яни займалися також присадибним скотарством. Вони розводили велику рогату худобу, коней, свиней, полювали на хутрових звірів (хутра були цінним товаром). Слов'яни займалися рибальством, бортництвом (примітивним бджолярством), у лісах збирали гриби та ягоди. У слов'ян було розвинене ремесло. Найбільш поширеним було ковальство, залізоробне ремесло, гончарство, прядіння, чинбарство і ткацтво.

Свої житла слов'яни споруджували в основному з дерева, заглиблювали їх наполовину в землю. Такі будинки були більш надійними й теплими. Посередині хати розташовувалися печі – для обігріву житла і приготування їжі. Печі були без димарів, палили "по-чорному", дим виходив через отвори в даху. Наявність печей в житлах відрізняє слов'янські поселення від їхніх північних сусідів – угрофіннів і південних степових кочівників. У них посеред житла розміщувалось відкрите вогнище, над яким підвішували казан. Недалеко від будинку обов'язково споруджувалася яма – льох, де слов'яни зберігали зерно та інші продукти.

Слов'яни жили сусідською общиною, що поділялася на великі патріархальні сім'ї, у яких жили родичі декількох поколінь. Вони вели спільне господарство, володіли окремими господарськими будівлями, житлами, навіть невеликими поселеннями. Общини родичів жили у близьких поселеннях, що називалися "гніздами". Група таких "гнізд" об'єднувалася в плем'я. Пізніше такі племена починають об'єднуватись у союзи племен.

Основи слов'янського пантеону (сукупності богів) склалися у праслов'ян доби бронзи. Вищий, наднебесний світ, очолювали Сварог та Стрибог. Світлий Сварог пов'язувався зі спокійним, ясним, доброзичливим до людей станом неба. Похмурий "бог-батько" Стрибог уособлював темну, буремну силу, яка могла обернутися як на благо, так і на зло.

На середньому рівні між небом і землею діяли вже їхні сини, які конкретизували і здійснювали окремі функції богів-батьків. Це був Дажбог, син ясного неба Сварога, та Перун, бог громовиці, син бога темного й захмарного неба Стрибога. Дажбог (перекладається як "бог спеки") був богом сонячного світла, тепла, родючості взагалі. Він відповідав за хліборобство та суспільний порядок. Сивобородий поборник демонів Перун-громовик їздив небом на колісниці. Слідом його колеса на небі є блискавиця, грім – то звук його колісниці, а колесо – то сонячний диск. Перун у праслов'ян був богом воїнів. На цьому рівні діяв також Вогонь-Сварожич – найімовірніше, захисник ремісників. Тут також були боги-жінки Лада та її донька Леля. Перша була богинею шлюбу, достатку, часу визрівання врожаю, друга – захисницею неодружених дівчат, богинею весни й першої зелені.

Головними постатями нижнього, підземного світу були Род – володар землі й усього живого та Велес – господар підземного світу. Велес вважався противником Перуна, провідником душ померлих до потойбічного світу.

Поява військових вождів з їх дружинами та формування підвалин державної влади в І тис. до н. е. спричинило те, що вищим богом стали вважати Перуна. Саме про це, ймовірно, сповіщав Прокопій Кесарійський, коли писав, що анти й склавини "вважають, що тільки один бог – творець блискавок є володарем усього світу, й приносять йому в жертву биків та всіх інших тварин". Поруч із культом цих провідних богів збереглася із незначними змінами віра в богів, які залишилися від праслов'янських часів. Як й інші народи, давні слов'яни вірили в життя після смерті, ушановували духів предків.

Пам'ятками релігійного життя давніх слов'ян стали знайдені археологами рештки їх святилищ.

Answer 2

Спільноти давніх слов'ян існували протягом тисячоліть у середній та східній Європі, починаючи з VI століття н.е. і закінчуючи XI століттям. Однак, варто враховувати, що мої знання базуються на інформації до вересня 2021 року, тому вони можуть бути не повністю актуальними.

Спочатку давні слов'яни вели переважно мисливсько-збиральницький спосіб життя, але з часом вони освоювали землеробство та скотарство. Основними культурними центрами були села та поселення, зазвичай розташовані в лісистих областях або біля річок для забезпечення доступу до води та рибальства.

Одяг слов'ян складався зі спеціальних речей, виготовлених з льону та вовни. Вони прикрашали свій одяг вишивкою та іншими орнаментами. Середньовічні слов'яни також мали свою власну систему прикрас, такі як прикраси зі срібла та золота.

Слов'яни мали власну мову, що базувалася на праслов'янській мові. Ця мова відігравала важливу роль в збереженні їхньої культури та спадщини.

Спільноти давніх слов'ян були організовані в племена, і кожне плем'я мало свої власні вождів та правила. Релігія відігравала важливу роль у житті слов'ян, і вони вірили в багатьох божеств, які відображали різні аспекти природи та життя.

Слов'яни брали участь у торгівлі з іншими народами, обмінюючи товари, такі як мед, воск, шкури та вироби з металу. Вони також займалися ремеслами, такими як гончарство, ковальство та вишивка.

З часом слов'яни стикнулися з імперіями, такими як Візантія та Київська Русь, і це вплинуло на їхню культуру і спосіб життя. У XI столітті давні слов'яни переважно прийняли християнство і інтегрувалися у середньовічні європейські структури.

Загалом, життя та побут давніх слов'ян були сповнені труднощів, але вони розвивалися, відзначаючи свою унікальну культуру, мову та традиції протягом великого періоду історії.