Question

Чи характерна для україни субурбанізация або хибна урбанізація?Видповідь обгрунтуйте

Answer 1

Ответ: так, характерна

Объяснение: Урбанізація – це історичний процес підвищення ролі

міст, міського способу життя та міської культури у розвитку суспільства, пов'язаний з просторовою концентрацією діяльності у порівняно нечисленних центрах і ареалах

переважного соціально-економічного розвитку. Термін

урбанізація з'явився вперше у зарубіжній літературі в

1867 р. в Іспанії, в російській мові – у 1957 р. (у перекладі

"Доповіді про світове соціальне положення" ООН). Регулярніше цей термін почав використовуватися в радянській науковій літературі з кінця 1960-х рр. [7, с. 16].

Урбанізацію можна назвати всесвітнім і майже природним процесом, характерним для ХХ-ХХІ століть [3,

с. 138.]. Урбанізація – багатогранний глобальний соціально-економічний процес, пов'язаний з різким посиленням в епоху науково-технічної революції розвитку і концентрації продуктивних сил і форм соціального спілкування, з поширенням міського способу життя на всю

Answer 2

Україна переживає складний процес урбанізації, але в той же час спостерігається і суттєвий розвиток субурбанізації, яка виявляється у розширенні міських територій за межі історичних центрів, утворенні нових спальних районів, масовій забудові приміських територій тощо.

Хибна урбанізація характеризується несистематичним розвитком міст, відсутністю ефективного планування та контролю за забудовою, низькою якістю житлово-комунальних послуг, а також несвоєчасним розвитком інфраструктури. Це може вести до проблем із забезпеченням населення якісним житлом, транспортними та іншими інфраструктурними можливостями.

Субурбанізація, навпаки, може бути позитивним явищем, якщо супроводжується правильним плануванням і розвитком інфраструктури. Нові райони можуть стати комфортними для проживання, зменшити транспортні затори в історичних частинах міст, сприяти сталому розвитку.

У випадку України можна сказати, що існує певна доза обох явищ. Недоліки хибної урбанізації можна виправити шляхом впровадження ефективного міського планування, розвитку транспортної і соціальної інфраструктури, а також залученням громадськості до участі у процесі прийняття рішень з питань розвитку міст.