Question

Які основні етапи розвитку учення про будову речовини?

Answer 1

Ответ:Здавна людську думку з нездоланною силою привертали до себе два світи: макросвіт — світ величезних скупчень речовини, світ великих і віддалених небесних тіл, який вивчали переважно астрономи, і світ дуже малих частинок речовини — мікросвіт, що є предметом вивчення переважно фізиків і хіміків.

У питанні про структуру речовини здавна існувало дві діаметрально протилежні думки: одна зводилась до того, що речовина має суцільну, неперервну структуру, друга пов’язана з твердженням, що речовина має первинну зернисту будову. Дискретність (перервність) — істотна риса другого вчення про будову речовини.

Греко-римська антична культура створила уявлення про первинну дискретну будову речовини. Вже у вченні грецького філософа Левкіппа і його талановитого учня Демокріта знайшла відображення ідея, що речовина складається з величезної кількості найдрібніших частинок. Ці частинки Левкіпп назвав першотілами, згодом Демокріт назвав їх атомами, оскільки вони вважались неподільними.

Продовжували і поглиблювали думки Демокріта про будову речовини грецькі філософи Емпедокл і особливо Епікур, який створив у Афінах свою школу, відому під назвою «Сад Епікура». Пізніше античний мислитель Тіт Лукрецій Кар у своєму геніальному творі «Про природу речей» у поетичній формі виклав основу атомістичного вчення Левкіппа — Демокріта — Епікура.

Вчення про атоми протягом усього розвитку з давніх-давен і до теперішніх часів є найкращою ілюстрацією боротьби двох філософських напрямів: ідеалістичного, який намагався заперечувати атомістику, і матеріалістичного, який захищав наукову атомістику як об’єктивне вчення про навколишній світ.

Вивчення історії розвитку ідей про будову речовини показує, що серед прихильників атомістичної теорії були вчені, які вважали, що атом не є елементарною частинкою, що він має складну будову, що він не вічний, що він руйнівний. Такими вченими є, наприклад, англійський фізик і хімік Р. Бойль, російський фізик М. М. Пирогов. У 1816 р. лондонський лікар і хімік В. Праут висловив гіпотезу про те, що атоми всіх елементів є складними системами, побудованими з тих самих елементарних частинок, які є атомами найлегшого елемента — гідрогену. Підтвердженням цієї гіпотези було відкриття радіоактивності (1896 р.) французьким фізиком А. Беккерелем (1852—1908). Виходячи з дослідження розсіяння α -частинок різними речовинами, англійський фізик Е. Резерфорд (1871—1937) дійшов висновку (1911 р.), що атом має позитивно заряджене ядро, навколо якого обертаються електрони.

Створення й розвиток сучасної моделі атома й дослідження процесів, що відбуваються в атомах, проходили в нерозривному зв’язку із вченням про випромінювання й поглинання світла атомами. Це привело на початку XX ст. до відкриття квантової природи випромінювання світла.

У 1900 р. М. Планк сформулював гіпотезу, що світло випромінюється не неперервно, як це випливало із хвильової теорії світла, а у вигляді порцій — квантів енергії. А. Ейнштейн переніс дискретні уявлення з процесу випромінювання на саме світло, після чого атомне вчення охопило ще одну сферу — вчення про світло. З того часу квантова (фотонна) теорія світла почала інтенсивно розвиватись і привела до відкриття багатьох явищ. Потім вчення про кванти поширилось на всю атомну і молекулярну фізику.

Особливо велике значення квантові уявлення мали для теорії атома, яку 1913 р. розвинув датський фізик Н. Бор. Він створив квантову теорію будови атома і розвинув квантову теорію поглинання й випромінювання світла атомами. Для цього Н. Бору довелося зробити чимало нових припущень, які відрізнялися від тих, що випливали з механіки Ньютона і електронної теорії.

Сучасна атомна фізика вивчає будову електронної оболонки атомів, взаємодію їх, основи теорії валентності, а також найважливіші випадки хімічного зв’язку, для яких немає чіткої межі між фізикою атома і фізикою молекул.

Объяснение:

Answer 2

Основні етапи розвитку учення про будову речовини

Учення про будову речовини, також відоме як хімія, пройшло кілька основних етапів у своєму розвитку. Нижче наведено короткий огляд цих етапів:

1. Античність: Учення про будову речовини має свої коріння в античній Греції та Римі. Учені такі як Демокріт та Лукрецій висували теорії про атоми та їх властивості. Вони вважали, що речовина складається з недільних частинок, які називали атомами.

2. Середньовіччя: Учення про будову речовини було мало розвинуте протягом середньовіччя через перевагу філософського підходу до науки. Проте, деякі арабські вчені, такі як Аль-Хазен та Аль-Разі, продовжували досліджувати хімічні процеси та властивості речовин.

3. Ранній Новий час: У 17-18 століттях відбувся значний прорив у розвитку учення про будову речовини. Цей період відомий як "хімічна революція". Вчені, такі як Роберт Бойль, Роберт Гук та Антуан Лавуазьє, внесли вагомий внесок у розуміння хімічних реакцій, елементів та сполук.

4. Модерність: У 19-20 століттях хімія стала науковою дисципліною зі своїми власними методами та теоріями. Учені, такі як Джон Далтон, Дмитро Менделєєв та Луї Пастер, розробили системи класифікації елементів, таблиці Менделєєва та теорію молекулярної будови речовини.

5. Сучасність: У сучасному світі учення про будову речовини продовжує розвиватися. З'явилися нові методи дослідження, такі як рентгенівська кристалографія та спектроскопія, які дозволяють вивчати структуру та властивості речовин на молекулярному рівні. Також розробляються нові матеріали та хімічні сполуки з різноманітними застосуваннями.

Джерела: ----------