Question

Будь ласка, напишіть повідомлення про багатоклітинові квіткові рослини. Мені потрібно зробити проект.

Answer 1

Історія поняття[ред. • ред. код]

Ботанічний термін «Angiospermae» (дослівно «покритонасінні») запропонував Пауль Герман (Paul Hermann) в 1690 році, термін був складений з грецьких слів αγγειον (вмістище) і σπερμα (насіння). Так Герман називав один з найголовніших відділів рослинного царства, якій включав рослини, насіння яких оточене капсулами. Gymnospermae за Германом були квітковими рослинами, чий єдиний цілісний плід вважався насінням з відсутніми покривами. Сам термін і його антонім були підхоплені Карлом Ліннеєм, який використовував їх в схожому, але обмеженішому сенсі — для назв рядів свого класу Двосильних (Didynamia). У своєму сучасному значенні ці терміни почали використовуватися після того, як Роберт Броун в 1827 році встановив існування істинно голих насіннєвих зачатків у Cycadeae і Coniferae, присвоївши їм назву Gymnospermae. З того часу термін Angiospermae став використовуватися різними авторами, іноді з різними варіаціями, для позначення однієї з підгруп в межах дводольних рослин (розділення «явношлюбних» рослин на безсім'ядольні, одно(сім'я)дольні і дво(сім'я)дольні набуло поширення дещо раніше).

Проте після того, як Вільгельм Гофмейстер описав процеси, які відбуваються в зародковому мішку квіткових рослин (1851), і зіставив їх із заплідненням таємношлюбних, стало ясно, що Gymnospermae є групою абсолютно відмінною від Angiospermae. В результаті, поняття «покритонасінні» поступово стали розглядати як синонім поняття «квіткові», і, відповідно, дводольні (Magnoliopsida, або Dicotyledones) і однодольні (Liliopsida, або Monocotyledones) — як підгрупи у складі Angiospermae. У цьому значенні поняття «покритонасінні» (Angiospermae) використовується й донині.

Походження[ред. • ред. код]

Один з найважливіших напрямків розвитку рослинного царства — пристосування до мінливостей навколишнього середовища. Квіткові рослини є яскравим прикладом цієї лінії і домінують на земній поверхні в дану епоху. Від полюсів до екватора немає такої ділянки, де можливе рослинне життя, але не знайдено покритонасінних. Вони удосталь зустрічаються в долинах річок і чистих озерах, в меншої кількості — в солоних озерах і морях. Проте такі водні покритонасінні не є примітивними формами, а виникли шляхом пристосування наземного предка до водного середовища. До щонайширшої географічної різноманітності додається різноманітність форм і способів зростання. Банальна ряска, що покриває поверхню ставка, є крихітним зеленим пагоном з простим корінцем, вертикально зануреним у воду, і з дуже нечіткими листами і частинами стебла. Могутнє лісове дерево сторіччями розвивало свою складну систему стовбурів і гілок, покритих незліченними гілочками і листям, а під землею відповідну площу займає могутня, добре розвинена коренева система. Між цими двома крайнощами — нескінченні градації: водні і земні трави, повзучі, висхідні, кущі і дерева, набагато більша різноманітність, ніж серед решти груп насінних рослин, загалом відомих як голонасінні (Gymnospermae).

Перші залишки покритонасінних датують юрським періодом, тому вони мають вік приблизно 140 мільйонів років. Базуючись на сучасних даних, можна припустити, що предки покритонасінних і гнетових розділилися протягом тріасового періоду (220–202 мільйонів років тому)[2]. Залишки рослин з ознаками покритонасінних з'явилися протягом юрського і раннього крейдового періоду (135-65 мільйонів років тому), але це були досить-таки нечисленні і примітивні форми. Сліди широкого розвитку і розповсюдження покритонасінних з'явилися в палеонтологічному літописі в середині крейдового періоду (близько 100 мільйонів років тому). Але вже наприкінці цього періоду покритонасінні стали домінуючою формою рослинного життя, і в багатьох викопних рослинах пізнаються представники сучасних родин (наприклад, бук, дуб, клен і магнолія).

Answer 2

Багатоклітинові квіткові рослини, також відомі як ангіосперми, є найбільш розповсюдженою групою рослин на Землі. Вони включають близько 260000 видів і представлені деревами, чагарниками, травами та ліанами.

Ці рослини відрізняються від одноклітинних рослин, таких як водорості, тим, що вони мають складну організацію та розвинену систему органів. Вони мають коріння, стебла, листки та квіти. Коріння забезпечує рослину водою та поживними речовинами з ґрунту, стебло підтримує рослину та транспортує речовини, а листки фотосинтезують та здійснюють обмін речовин.

Квіти є органом розмноження у багатоклітинних квіткових рослин. Вони можуть бути різних форм, кольорів та ароматів, що приваблюють комах та інших забіжних здобич. Квіти мають статеві органи, такі як тичинки (чоловічі органи) та зав'язь (жіночі органи), які необхідні для запилення та утворення насінин.

У багатоклітинних квіткових рослин також є судини, які відповідають за транспорт речовин по всьому організму. Завдяки судинній системі рослини можуть пересувати воду, мінеральні речовини, органічні сполуки та гормони від коренів до листків та інших частин рослини.

Ці рослини мають велике значення для вищих форм життя на планеті. Вони забезпечують киснем, їжею та притулком багатьом організмам. Вони також сприяють збереженню ґрунту, покращенню якості повітря та контролю водногосподарського режиму.

Для вашого проекту ви можете обрати деякі види багатоклітинних квіткових рослин та дослідити їх будову, харчові властивості, форми розмноження, вплив на довкілля та інші цікаві аспекти. Використовуйте джерела інформації, такі як підручники, сайти, книги та наукові статті, щоб зібрати достовірну та точну інформацію для вашого проекту.