Question

Складіть життєдіяльноість вірусів​

Answer 1

Ответ:

Умовно життєвий цикл вірусу можна розбити на кілька етапів, що взаємно перекриваються (зазвичай виділяють 6 етапів):

1. Прикріплення це утворення специфічного зв'язку між білками вірусного капсиду і рецепторами на поверхні клітини-хазяїна. Це специфічне зв'язування визначає коло хазяїнів вірусу. Наприклад, ВІЛ вражає тільки певний тип людських лейкоцитів.
2. Проникнення в клітину. На наступному етапі вірус має доставити всередину клітини свій генетичний матеріал. Деякі віруси вносять також власні білки, необхідні для її реалізації (особливо це характерно для вірусів, які містять негативні РНК). Різні віруси для проникнення в клітину використовують різні стратегії: наприклад, пікорнавіруси впорскують свою РНК через плазматичну мембрану.
3. Позбавлення оболонок це процес втрати капсиду. Це досягається за допомогою вірусних ферментів або ферментів клітини-господаря.Зрештою вірусна геномна нуклеїнова кислота вивільняється.
4. Реплікація вірусів передбачає, насамперед, реплікацію геному. Реплікація вірусу включає синтез мРНК ранніх генів вірусу (з винятками для вірусів, що містять позитивну РНК), синтез вірусних білків, можливо, складання складних білків і реплікацію вірусного геному, яка запускається після активації ранніх або регуляторних генів.
5. Після цього відбувається складання вірусних частинок, пізніше відбуваються деякі модифікації білків. У вірусів, таких як ВІЛ, така модифікація (іноді звана дозріванням) відбувається після виходу вірусу з клітини-господаря
6. Вихід із клітини. Віруси можуть покинути клітину після лізису, процесу, під час якого клітина гине через розрив мембрани і клітинної стінки

Answer 2

Життєдіяльність вірусів відрізняється від життєдіяльності клітин та інших живих організмів. Віруси є паразитами, які використовують живі клітини для розмноження. Ось загальний опис життєдіяльності вірусів:

1. Прикріплення: Віруси мають білкові структури на своєму зовнішньому оболонці, які дозволяють їм прикріплюватися до специфічних рецепторів на поверхні клітини-господаря.

2. Введення генетичного матеріалу: Після прикріплення, вірус вводить свій генетичний матеріал в клітину-господаря. В залежності від типу вірусу, це може бути ДНК або РНК.

3. Розмноження: Внутрішні механізми клітини-господаря починають синтезувати нові вірусні компоненти, такі як білки та нуклеїнові кислоти, на основі генетичного матеріалу вірусу.

4. Збирання: Новоутворені вірусні компоненти об'єднуються, формуючи нові вірусні частинки, так звані віріони.

5. Виходзвільнення: Коли вірусна реплікація завершується, новоутворені віріони потрібно вивести з клітини-господаря. Цей процес може відбуватися за допомогою руйнування клітини (лізис) або шляхом виходу через плазматичну мембрану, не завдаючи шкоди клітині (екзоцитоз).

6. Перенесення інфекції: Віріони, які виходять зі збудника, можуть заразити інші клітини того ж або іншого виду. Це починає новий цикл інфекції.

Важливо зазначити, що віруси не мають власного обладнання для метаболізму та розмноження, і не можуть жити незалежно від клітини-господаря. Їхній життєвий цикл є залежним від живих клітин, які вони заражають.