Question

Як регулюється активність ферментів в організмі?​

Answer 1

Ответ:

На активность фермента влияет и уровень PH окружающей среды. Конформация фермента зависит от притяжения и отталкивания между отрицательно (кислотными) и положительно (основными) заряженными группами аминокислот. При изменении PH эти заряды меняются, что приводит к изменению структурной организации фермента - иногда настолько - что он не может функционировать. Пожалуй, самую весомую роль играет изменение зарядов активного центра и субстрата, что отражается на способности образовывать связи. Иногда некоторые ферменты могут работать при уровне PH, далекого от максимального. Предполагают, что это противоречие является не "ошибкой" процесса эволюции, а способом регуляции активности ферментов.

Кофермента и кофакторов

Живые системы имеют механизмы включения и ингибирования активности фермента. Некоторые ферменты образуются в неактивной форме, а затем при необходимости они активируются - преимущественно другими веществами, их и другие небелковые факторы регуляции ферментативной активности наз. кофакторами .

Answer 2

Активність ферментів в організмі регулюється на різних рівнях для забезпечення оптимального функціонування біохімічних процесів. Основні механізми регуляції активності ферментів включають:

1. Концентрація субстрату: Чим більше субстрату (реакційної речовини) присутньо в середовищі, тим більше можливостей для взаємодії з ферментом. Збільшення концентрації субстрату зазвичай збільшує швидкість реакції.

2. Температура: Ферменти зазвичай мають оптимальний температурний діапазон, при якому вони працюють найефективніше. Підвищення температури зазвичай збільшує швидкість реакцій, але занадто висока температура може пошкодити ферменти через денатурацію.

3. pH середовища: Ферменти також мають оптимальний діапазон pH, при якому вони працюють найкраще. Зміни pH можуть впливати на заряд ферменту і його взаємодію з субстратом.

4. Кофактори і коензими: Деякі ферменти потребують додаткових молекул, які називаються кофакторами або коензимами, для своєї активності. Наприклад, вітаміни часто діють як коензими.

5. Модифікація ферментів: Ферменти можуть бути змінені посттрансляційними модифікаціями, такими як фосфорилювання або глікозилювання, що може змінювати їхню активність.

6. Інгібітори: Існують різні класи інгібіторів, які можуть призупиняти або знижувати активність ферментів. Інгібітори можуть бути конкурентними (конкурують з субстратом), неконкурентними (зв'язуються з іншою частиною ферменту), алостеричними (змінюють конформацію ферменту) та іншими типами.

7. Генетична регуляція: Вираз ферментів також може регулюватися на рівні генетики. Гени, які кодують ферменти, можуть бути включені або вимкнені залежно від потреб організму.

Загальна регуляція активності ферментів допомагає зберігати гомеостаз та забезпечувати відповідь організму на зміни в середовищі та потреби в різних біохімічних процесах.