Question

Які загальні закономірності змін продуктивності біоцензів?

Answer 1

Ответ:

Основні фактори середовища передусім (принаймні для наземних угруповань) характеризуються зональністю в розподілі температур та опадів по земній кулі. Як відомо, результатом цього є природні зони, що змінюють одна одну в міру віддалення від екватора.

Важлива також довготна провінціальність яка, зумовлює ступінь континентальності клімату. Велике ускладнення в ідеальну картину вносять, звичайно, гірські кряжі, співвідношення площ суші і морів тощо. В горах також виражена зональність, яку звичайно називають висотною поясністю.

У південних горах у найзагальнішому вигляді іноді можна виявити аналогію висотних поясів з широтними зонами, хоч ці аналогії все таки досить обмежені принципово різною сезонністю таких факторів, як режим освітленості, температур, а іноді й вологості.

На загальному тлі зональних змін факторів середовища проявляються також так звані екстразональні та інтразональні впливи, зумовлені наявністю гірських підвищень, міжгірних улоговин, заболочених низин, різною експозицією схилів тощо.

Таким чином зональними називають біоценози, характерні для даної зони, тобто, які займають плакори.

Объяснение:

Біоценоз – сукупність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що заселяють певну ділянку суші або водоймища (біотоп). Всі вони пов’язані як між собою, так і з абіотичними факторами середовища. Біоценоз – це динамічна, здатна до саморегуляції система, компоненти якої (продуценти, редуценти і консументи) взаємозалежать один від одного. В біоценозі виділяють: зооценоз (сукупність тварин), фітоценоз (сукупність рослин), мікоценоз (сукупність грибів), мікроценоз (сукупність мікробів).

Answer 2

Зміна продуктивності біоценозів (екосистем) може бути визначена різними факторами та закономірностями, включаючи:

1. Біорізноманіття: Зазвичай, біоценози з більшим різноманіттям видів та функційними групами мають вищу продуктивність. Це відомо як "закон біорізноманіття". Більше видів може означати більше джерела їжі, більше видів взаємодіють в екосистемі та більше функцій виконується для забезпечення стабільності екосистеми.

2. Енергетична вартість: Екосистеми, які отримують більше сонячної енергії через фотосинтез, зазвичай мають вищу продуктивність. Ця енергія використовується рослинами для росту та надалі передається через ланцюги харчування до різних рівнів споживачів.

3. Надлишкова продукція: Закон Лієбіга про обмежуючий фактор стверджує, що продуктивність будь-якої екосистеми обмежується ресурсом, який найбільше дефіцитний. Це може бути водою, поживними речовинами, світлом або іншими факторами. Найменший з цих чинників може обмежувати загальну продуктивність.

4. Взаємодія між видами: Взаємодія між різними видами може впливати на продуктивність. Наприклад, взаємодія між хижаками і їх здобиччю може впливати на чисельність популяцій та структуру екосистеми.

5. Сезонність: Продуктивність екосистеми може змінюватися протягом року внаслідок сезонних змін у кліматі, доступності ресурсів та інших факторів.

6. Антропогенні впливи: Вплив людей на біоценози, такі як забруднення, знищення природних середовищ та зміни використання землі, також може впливати на продуктивність екосистем.

Загальна продуктивність біоценозу є важливим показником здоров'я та стабільності екосистеми. Зрозуміння цих закономірностей може допомогти в оцінці та керуванні екологічними системами.