Question

Казка про гриби.Дуже нада​

Answer 1

Ответ:

" куда спрятались грибы? "

Answer 2

Відповідь:Давно, коли ще птахи і звірі розмовляли, сталася в дубовому пралісі цікава пригода. Якось удосвіта під молодою

ялинкою прокинувся маслюк (якщо, малята, не знаєте, то це гриб з красивою коричневою, але дуже липкою шапочкою).

Вмився він росою та й зібрався, як звик, цілісінький день стояти та світ розглядати. А що ще йому, грибу, робити? Коли

дивиться – горобець кудись поспішає.

– Доброго ранку, сусідоньку! Куди так зраненька?

– Добрий-добрий! – засапався горобчик. – Вибач, сусіде, ніколи теревенити, бо пташиний цар скликає якусь важливу

раду радити. Й пурхнув собі.

Задумався маслюк: у птахів є цар – поважний і мудрий орел, у звірів – мужній та сильний лев, а у грибів – нікого. Кожен

сам за себе. Хіба це діло?

– Треба і нам царя обрати! – вирішив маслюк і нумо всіх грибів на віче скликати.

Сам бігти полінувався, то послав равлика. Ви здогадалися, мабуть, що з равлика гінець не дуже швидкий? Поки бідолаха

увесь ліс обповзав, кожного гриба знайшов та звістку передав, не один тиждень минув. Зрештою зібралися всі гриби і

почали думати-гадати, кого б то царем поставити.

– Я парубок простий, – почав першим маслюк, – до влади не прагну, але прошу вас, товариство, обирайте достойного.

– І я не хочу бути царицею! – ще більше зблідла бліда поганка, хитаючись на тонкій зеленуватій ніжці.

– А цар має бути один чи, може, й десяток підійде? – поцікавились опеньки, бо ж вони завжди разом.

– Мене, мене виберіть! – заволав мухомор і, розштовхавши інших, вискочив на середину галявини. – Я тут, далебі,

найкрасивіший, найпишніший – чим вам не цар?

Загуділи у відповідь гриби, завагалися. Хоч не до вподоби їм хвалько-мухомор, але, напевне, бути йому царем, якщо

ніхто не хоче. Вже майже вирішили, що мухомор царюватиме, аж тут добігає захеканий підберезовик і каже:

– Зачекайте, панове, не поспішайте! Всі ж ви знаєте, що під яскравим вбранням та солодкими словами у мухомора

одна отрута! Хіба такий має бути у нас цар?

– Раз ти такий розумний, то кажи, кого царем поставити! Кращого за мене однаково не знайдете, – буркнув невдоволено

мухомор.

Задумався на хвильку підберезовик, окинув оком присутніх і питає:

– А де, панове, білий гриб? Невже не покликали?

– Тут я, тут, діточки, – повагом вийшов на галявину дід-боровик. – Далеко живу, то, поки до вас дійшов, стомився…

– Боровика царем! Білий гриб найстарший, наймудріший! Його хочемо за царя! – залунало з усіх боків.

– Ну царем, то царем, – зітхнув боровик. – Служитиму вам, панове, вірою і правдою. Тільки не змушуйте більше через

увесь ліс бігати, бо старість – не радість, ноги вже не ті.

Ось так білий гриб або, як його ще називають, боровик став царем грибів. Коли

зустрінете його в лісі, то перед тим, як зрізати та покласти у кошик, не забудьте

поклонитися наймудрішому серед грибів.

Пояснення:

Answer 3

Жили-були в лісі три веселі гриби: Боровики, Лисички і Маслята. Вони були найкращими друзями і завжди проводили разом час.

Одного дня, коли сонце вже почало заходити, Боровики сказали: "Друзі, давайте завтра рано вранці підемо на пригоду! Проведемо весь день, шукаючи скарби лісу!"

Лисички весело погодилися, а Маслята були трохи сумними. Вони сказали: "Ми боїмося загубитися в лісі. Але, можливо, ми знайдемо справжній скарб: місце, де ростуть найкращі гриби!"

Так, наступного ранку, три веселі гриби вийшли в ліс зі своїми кошиками. Вони були в пошуках пригод і смачних грибів. Лисички були дуже спритні і швидко збирали найкращі гриби, а Боровики ростуть під старими соснами, знали де шукати і які гриби їсти.

Маслята були дуже обережні та розсудливі. Вони ретельно обмежувалися вибором і завжди перевіряли, чи їх гриби є їстівними. Інколи вони знаходили найкращі Маслята, а інколи давали підказки Лисичкам і Боровикам про те, де можна знайти справжній лісовий скарб.

По закінченню дня, коли сонце почало сідати, всі три гриби повернулися додому зі своїми кошиками повними смачних грибів. Вони влаштували справжнє свято зі своїми скарбами лісу.

З того часу Боровики, Лисички і Маслята стали ще кращими друзями. Вони розуміли, що справжній скарб - це дружба і спільні пригоди в лісі. І вони завжди пригадували, що важливо бути розсудливими, як Маслята, швидкими, як Лисички, і завжди пам'ятати свої коріння, як Боровики.